розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам'янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, про визнання батьківства, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 квітня 2014 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив визнати його батьком ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 у м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області; зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Кам'янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області вписати до актового запису про народження ОСОБА_5 від 9 вересня 2010 року № 755 у графі "Відомості про батька дитини" - "ОСОБА_3", прізвище дитини змінити на "ОСОБА_5".

В обґрунтування позову зазначав, що відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано 10 листопада 2009 року. З січня 2010 року він проживав спільно з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до лютого 2012 року. При народженні відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_5 їй було присвоєно прізвище "ОСОБА_5" та у відомостях про батька зазначено відомості колишнього чоловіка відповідача - ОСОБА_6 У подальшому відповідачка стверджувала, що він є батьком дитини та ОСОБА_6 буде оспорювати батьківство. Лише наприкінці лютого 2012 року йому стало відомо, що за рішенням суду відомості про батька ОСОБА_6 виключено з актового запису про народження дитини. Вказує, що ОСОБА_5 є його донькою, оскільки він проживав разом з відповідачкою з січня 2010 року однією сім'єю, забирав відповідачку з дитиною з пологового будинку, виховував та утримував дитину.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Кам янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції від 9 вересня 2010 року № 755, вказавши у графі відомості про батька дитини "ОСОБА_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Білогір'я Хмельницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1". У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, встановленого ч. 2 ст. 129 СК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що судово-генетична експертиза проведена не була, оскільки відповідач з дитиною не прибули до експертної установи, а тому з урахуванням норм ст. 146 ЦПК України визнав факт, для з'ясування якого і було ії призначено, а саме визнав факт батьківства ОСОБА_3 стосовно малолітньої ОСОБА_5

Проте погодитися із такими висновками суду не можна.

Судами установлено, що Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2009 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задоволений, шлюб розірвано.

З січня 2010 року по лютий 2012 року сторони по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки народилася донька ОСОБА_5, батьком дитини був записаний ОСОБА_6, шлюб з яким було розірвано рішенням суду від 10 листопада 2009 року.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виключення відомостей з актового запису про народження було задоволено та виключено з актового запису № 755 про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 9 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Кам'янець-Подільський Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, відомості про батька ОСОБА_6

На підставі зазначеного рішення суду відомості про малолітню ОСОБА_5 внесені відповідально до заяви матері від 28 жовтня 2010 року згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, про що свідчить копія актового запису про народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За відсутності такої заяви, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу (1618-15) (ч. ч. 1, 2 ст. 128 СК України).

Встановлено, що ухвалою апеляційного суду було призначено судово-генетичну експертизу, яка не проведена через те, що відповідач ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_5 для відбору зразків крові не з'явилися.

Крім того, застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 146 ЦПК України, суд апеляційної інстанції застосував ч. 2 цієї ж статті, яка є спеціальною нормою для правовідносин даної категорії. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року до ОСОБА_4 застосовано примусовий привід, який виконаний не був.

Разом з тим, враховуючи характер спору, його значення й необхідність з'ясування причин непроведення судової експертизи, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи ОСОБА_4 про те, що у період з 27 жовтня 2013 року по 2 квітня 2014 року вона перебувала на роботі за кордоном та не могла прибути до експертної установи, а ухвала про застосування щодо неї приводу не виконана, оскільки донька ОСОБА_5 у період з 19 квітня по 25 квітня 2014 року хворіла і з цієї причини не могла прибути до експертної установи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, яким за відсутності належних та допустимих доказів, а саме: без відповідної судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, визнав факт батьківства ОСОБА_3 стосовно малолітньої ОСОБА_5

Такі дії суду не відповідають роз'ясненням, що надані в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , зокрема про те, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК (2947-14) , зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

У порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України суд на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та не врахував їх при вирішенні спору по суті.

Оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.