Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до атестаційної комісії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсними результатів атестації,

за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, поданою представником - Кілесою Поліною В'ячеславівною, на рішення Київського районного суду м. Полтави від

26 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до атестаційної комісії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсними результатів атестації.

Посилалася на те, що 20 березня 2012 року між нею та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України був укладений контракт № 4, відповідно до якого її було призначено на посаду генерального директора ДП "Полтавастандартметрологія" з 20 березня 2012 року по 20 березня 2017 року. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 9 жовтня 2013 року № 1206, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1571 "Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств" (1571-99-п) була призначена атестація керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, на 5 грудня 2013 року та затверджено склад атестаційної комісії. Атестація відбулась не 5 грудня 2013 року, а

26 грудня 2013 року, за результатами якої ОСОБА_3 визнано такою, що не відповідає займаній посаді. Позивачка вважає результати атестації від 26 грудня 2013 року такими, що не відповідають чинному законодавству, контракту від 20 березня 2012 року № 4 та статуту ДП "Полтавастандартметрологія", а тому просила скасувати наказ про результати атестації.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 травня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними результати атестації від 26 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 січня 2014 року № 47 "Про затвердження результатів атестації керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку України" в частині невідповідності займаній посаді ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2014 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 травня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Кілеса П.В. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вказаним вимогам рішення судів попередніх інстанцій повністю не відповідають.

Судами встановлено, що 20 березня 2012 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_3 укладений контракт № 4, відповідно до якого останню було призначено на посаду генерального директора ДП "Полтавастандартметрологія" з 20 березня 2012 року по 20 березня 2017 року.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 9 жовтня 2013 року № 1206, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1571 "Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств" (1571-99-п) була призначена атестація керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, на 5 грудня 2013 року та затверджено склад атестаційної комісії.

Листом від 17 грудня 2013 року керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, було повідомлено, що атестація відбудеться 26 грудня 2013 року.

За результатами проведеної атестації атестаційним листом від 26 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано такою, що не відповідає займаній посаді.

Наказом від 17 січня 2014 року № 47 затверджено результати атестації керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновок атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді не підтверджений конкретними даними, що остання не виконує і не в змозі виконувати трудові обов'язки, обумовлені контрактом. Крім того, при ознайомленні 21 листопада 2013 року ОСОБА_3 з відгуком-характеристикою було встановлено, що на ньому відсутній підпис голови атестаційної комісії, чим порушено вимоги п. п. 10-13 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1571 "Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств" (1571-99-п) .

Разом з тим суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи має відповідач - атестаційна комісія Міністерства економічного розвитку і торгівлі України статус юридичної особи та чи є комісія належним відповідачем по справі.

Крім того, не перевірено, чи є позивачка, за своїм статусом, державним службовцем та чи проходила вона публічну службу на займаній посаді, оскільки відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 (634/2011) , Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сферах торгівлі, інтелектуальної власності, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, не перевірено статус сторін по справі, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.