розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Хвиля-Білекс", ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Автокорпорація" про визнання недійсним договору комісії, договору про надання послуг з купівлі-продажу та визнання автомобіля, набутого за час шлюбу, спільною власністю, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір комісії від 25 січня

2012 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТзОВ "Зелена Хвиля-Білекс", предметом якого є надання послуг з продажу та переоформлення автомобіля марки "Toyota Corolla" 2008 року випуску; визнати недійсним договір від 9 квітня 2013 року про надання послуг з купівлі-продажу транспортних засобів з видачею довідки - рахунку, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ТзОВ "Автокорпорація", предметом якого є продаж вказаного автомобіля з моменту його укладення, та визнати даний автомобіль, набутий за час шлюбу, спільною власністю подружжя.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона на момент укладення оспорених договорів перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Зазначала, що договір комісії від 25 січня 2012 року був укладений без її нотаріально посвідченої письмової згоди. Автомобіль марки "Toyota Corolla" 2008 року випуску, відчужений без її згоди ОСОБА_2, є спільним майном подружжя.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано автомобіль марки "Toyota Corolla", 2008 року випуску, набутий під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, їх спільною власністю.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії від 25 січня 2012 року та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір комісії від 25 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТзОВ "Зелена Хвиля-Білекс", предметом якого є надання послуг з продажу та переоформлення автомобіля марки "Toyota Corolla" 2008 року випуску, згідно якого за дорученням ОСОБА_2 зазначений автомобіль був проданий ТзОВ "Зелена Хвиля-Білекс" ОСОБА_3 за 50 395 грн 91 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що визнання автомобіля спільною власністю колишнього подружжя є обґрунтованим та відповідає вимогам закону; укладення договору комісії не суперечило інтересам сім'ї та позивача; позивач не довів, що була відсутня її усна згода і кошти від продажу автомобіля не були використані на потреби родини; для укладення договору комісії законом не вимагається нотаріально посвідченої письмової згоди другого з подружжя, оскільки він не потребує нотаріального посвідчення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним договору комісії від 25 січня 2012 року та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив із того, що вказаний договір стосується цінного майна подружжя - автомобіля, однак його було укладено за відсутності письмової згоди позивача.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з наступних підстав.

Судами установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 9 серпня 2003 року по 17 липня 2012 року.

Під час шлюбу, 10 листопада 2008 року, подружжям було придбано автомобіль марки TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 132 912 грн.

Між ОСОБА_2 та ТзОВ "Зелена Хвиля-білекс" 25 січня 2012 року було укладено договір комісії щодо надання послуг по пошуку покупця та переоформлення транспортного засобу.

За умовами даного договору продавець продає належний йому транспортний засіб, а товариство надає послуги по пошуку покупця та переоформлення даного транспортного засобу автомобіля марки TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, знятий з обліку 25 січня 2012 року (п.1.1 договору). Продавець надає товариству транспортний засіб та реєстраційні документи, визначає ціну продажу (п.2.1), покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем та прийняти транспортний засіб (п.2.2), товариство оформляє документи на ТЗ для реєстрації в ДАІ і видає покупцю (п.3).

Ціна приймання транспортного засобу встановлена у розмірі 50 395 грн 91 коп., ціна продажу - 50 395 грн 91 коп., що підтверджується актом від 25 січня 2012 року.

25 січня 2012 року даний автомобіль був знятий з обліку і переєстрований на ОСОБА_3, яка 9 квітня 2013 року відчужила спірний автомобіль ОСОБА_4

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Суд, вирішуючи спір, не взяв до уваги, що відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса; продаж через довідку-рахунок.

Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (1200-2009-п) (далі - Порядок), визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 12 Порядку суб'єкт господарювання для продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, повинен мати довідки-рахунки.

Усі графи довідки-рахунка, акта приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою суб'єкта господарювання та скріплюються круглою печаткою. У графу "вартість" вноситься вартість продажу транспортного засобу або складової частини, що має ідентифікаційний номер, у грошовій одиниці України (п. 14 Порядку).

Згідно із п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух" (3353-12) ), а також транспортні засоби, зібрані (складені) із складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог зазначеного Закону.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, є довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

З огляду на положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно із ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, предметом оспорюваного договору комісії є оформлення довідки-рахунку для продажу транспортного засобу, тому висновок суду першої інстанції про відмову в позові в частині визнання недійсним договору комісії є обґрунтованим, оскільки зазначений договір не є договором про відчуження майна і не потребує згоди дружини відповідно до ст. 65 СК України.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не роз'яснив ОСОБА_1 право уточнити позовні вимоги в частині визнання недійсним договору комісії, оскільки способом захисту порушення права є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України, з урахуванням підстав позову, належним чином обставини справи не встановив, не з'ясував, чи надавала письмову згоду ОСОБА_1 на продаж автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про визнання договору комісії недійсним та визнаючи договір комісії недійсним, дійшов невірного висновку про визнання договору комісії недійсним, оскільки невірно застосував норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 65 СК України та ст. 1011 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд необмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином, оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення підлягають скасуванню в частині позовних вимог про визнання недійсним договору комісії від 25 січня 2012 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії від 25 січня 2012 року скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.