розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мукачівської міської ради про виділ частки житлового будинку в натурі та виділ у користування земельної ділянки відповідно до частки у спільній частковій власності, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки житлового будинку в натурі, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2014 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суд з вказаним позовом, в якому просила виділити їй в натурі 1/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та прибудову літери "Г", що складається з комори площею 6,30 кв.м, позначеної на плані цифрами "5.2", кухні площею 12,8 кв.м, позначеної на плані цифрами "5.3", прихожої, загальною площею 5,030 кв.м, позначеної на плані цифрами "5.1", а також виділити 1/3 земельної ділянки з загальної площі 1 457 кв.м згідно висновку експерта.

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та, збільшивши у подальшому позовні вимоги, просив виділити йому в натурі 1/3 частини будинковолодіння та 0,05405 га земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1.

У березні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та, збільшивши у подальшому позовні вимоги, також просила виділити їй в натурі 1/3 частини будинковолодіння та 1/3 частину (0,05405 га) земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1.

Позови мотивовано тим, що кожному із сторін на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння по АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці загальною площею 1 457 кв.м. Між співвласниками виникають спори про порядок володіння та користування будинковолодінням, а згоди про спосіб виділення часток між сторонами не досягнуто.

У березні 2014 року ОСОБА_3 подавала заяву про зміну позовних вимог, у прийнятті якої ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 24 березня 2014 року було відмовлено.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 березня 2014 року:

- виділено в натурі ОСОБА_3 житловий будинок літ. "Г", сарай літ. "Л", вбиральню літ. "Р" та земельну ділянку площею 487,0 кв.м, позначену в додатку № 3 малиновим кольором судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 року в домоволодінні АДРЕСА_1;

- виділено в натурі ОСОБА_4 житловий будинок літ. "А-А-1", сараї літ. "Ж", "З", "Ф", навіси літ. "М", "Т", вибаральню літ. "О", гараж літ. "С" та земельну ділянку, площею 488,0 кв.м, позначену в додатку № 3 жовтим кольором судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 року в домоволодінні АДРЕСА_1;

- виділено в натурі ОСОБА_5 житловий будинок літ. "Б", вбиральню літ. "П" та земельну ділянку, площею 488,0 кв.м, позначену в додатку № 3 зеленим кольором судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 року в домоволодінні АДРЕСА_1;

- стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 1 531 грн. грошової компенсації - різниці вартості виділених часток у домоволодінні;

- стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 - 16 240 грн. грошової компенсації - різниці вартості виділених часток у домоволодінні;

- стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 2 944 грн. в рахунок часткового відшкодування понесених останньою витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 року.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про виділ ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок скасовано, та у задоволенні позовів про виділ їм земельних ділянок відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідно до ст. 364 ЦК України, висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 року проведено поділ спірного будинковолодіння у натурі; та згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України поділено земельну ділянку пропорційно до часток сторін у праві власності на будинок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині поділу земельної ділянки та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після реєстрації свою права власності на частки у домоволодінні сторони не звертались до Мукачівської міської ради як органу, уповноваженого, відповідно до ст. 12 ЗК України, вирішувати питання, зокрема, про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність та надання земельних ділянок у користування.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить по 16/48 часток у домоволодінні АДРЕСА_1 (а. с 171-173 т. 2). Це право за кожним із сторін зареєстровано на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2008 року, ухваленого за результатами розгляду справи про визнання за кожним із сторін у даній справі права на частку житлового будинку (а. с. 13-18 т. 1).

Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Згідно з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 експертом запропоновано виділити в натурі кожному в співвласників об'єкти відповідно до положення, яке склалося, із виплатою на користь ОСОБА_3 грошової компенсації - різниці вартості виділених часток у домоволодінні. Домоволодіння складається з трьох житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами. Між сторонами склалось фактичне користування окремими житловими будинками, будівлями та спорудами: ОСОБА_3 - житловий будинок літ. "Г", сарай літ. "Л", вбиральня літ. "Р"; ОСОБА_4 - житловий будинок літ. "А", сараї літ. "Ж", "З", "Ф", навіси літ. "М", "Т", вибаральня літ. "О"; ОСОБА_5 - формально житловий будинок літ. "Б", вбиральню літ. "П" (а. с. 13-43 т. 2).

Відповідно до вказаного висновку судом першої інстанції і було проведено поділ у натурі між сторонами будинковолодіння АДРЕСА_1.

Апеляційний суд, обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо включення у площу будівель, яка підлягала розподілу між власниками прибудову до літ. "Г", яка за рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2008 року є її особистою власністю, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України така прибудова не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності та її право власності не є порушеним, тому що при поділі спірного будинковолодіння у натурі житловий будинок літ. "Г" та прибудова до нього залишені за позивачкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (у редакції чинній на час реєстрації права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) (далі - Постанова), виходив з того, що після реєстрації свою права власності на частки у домоволодінні сторони не звертались до Мукачівської міської ради як органу, уповноваженого, відповідно до ст. 12 ЗК України, вирішувати питання, зокрема, про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність та надання земельних ділянок у користування, тому позовні вимоги про поділ земельної ділянки задоволенню не підлягають.

При цьому суд не звернув уваги на п. 4 цієї ж Постанови, відповідно до якого згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи як за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні.

Суд також не звернув уваги на підпункт "г" пункту 18 вказаної Постанови, згідно якого при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V (997-16) - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Рішенням виконкому Мукачівської міської ради від 23 вересня 1981 року було зареєстровано за землекористувачами забудованих кварталів м. Мукачева земельні ділянки, у тому числі по АДРЕСА_1 у розмірі 1 504 кв.м (а. с. 5-6 т. 1).

Рішенням виконкому від 08 жовтня 1999 року № 252 по АДРЕСА_1 було закріплено за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0, 0454 кв.м, земельну ділянку площею 1081 кв.м залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 7-8 т. 1).

Рішенням Мукачівського міськрайоного суду закарпатської області від 23 липня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_3 право власності на 16/48 частин домоволодіння АДРЕСА_1, 3/48 частини з яких належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, 8/48 частин успадкованих її матір'ю після смерті свого батька ОСОБА_7, 1/48 частина успадкована її матір'ю після смерті свого брата ОСОБА_8,1/48 частина успадкована після смерті брата ОСОБА_9, 1/48 частина за набувальною давністю, 2/48 частини - внаслідок припинення права власності на частки в цьому будинку ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, і право власності на прибудову до житлового будинок під літерою "І" (а. с. 195-199 т. 1).

На підставі вказаного рішення суду право власності ОСОБА_3 на 16/48 частин будинку зареєстровано 15 жовтня 2008 року (а. с. 194 т. 1).

Аналіз вищенаведених норм та встановлені судом обставини дають підстави для висновку про те, що відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України до ОСОБА_3 переходить у користування земельна ділянка відповідно до її частки у праві власності на будинок. Згідно з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3458/3459/3460 від 31 січня 2014 року ОСОБА_3 запропоновано виділити земельну ділянку площею 487,0 кв.м

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3, що суд першої інстанції не взяв до уваги змінену позовну заяву спростовуються ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, згідно якої у прийнятті заяви про зміну позовних вимог відмовлено (а. с. 79 т. 2).

Оскільки апеляційним судом скасоване законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.