Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Степашка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 у справі № 804/10335/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міноходів у Дніпропетровській області, у відповідності до якого просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 424 від 31.03.2014 "Про організацію проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1)", зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області скасувати наказ № 424 від 31.03.2014 "Про організацію проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1)".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- згідно затвердженого першим заступником Міністра доходів і зборів України Білоусом І.О. 28.03.2014 плану-графіку проведення документальних планових перевірок на ІІ квартал 2014 року запланована перевірка суб'єктів господарювання, зокрема, позивача;

- 31.03.2014 відповідачем на підставі п.77.4 ст.77, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України прийнято наказ № 424 "Про організацію проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1)";

- листом від 11.04.2014 позивач повідомив про відсутність у нього обов'язку щодо надання документів до приміщення податкового органу та зазначив про можливість проведення вказаної перевірки за юридичною адресою позивача, а також зазначив про необхідність перенесення перевірки у зв'язку з перебуванням у лікарні;

- 15.04.2014 відповідачем складено акт № 1418/04-63-17-01/НОМЕР_1 про ненадання ФОП ОСОБА_4 документів до перевірки;

- 24.04.2014 відповідачем повторно направлено на адресу позивача лист № 14342/10/04-63-17-01 з проханням надати до перевірки всі необхідні документи;

- 28.04.2014 відповідачем складено акт № 1561/04-63-17-01/НОМЕР_1 про ненадання ФОП ОСОБА_4 документів до перевірки;

- на підставі названого наказу № 424 від 31.03.2014 відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 1668/04-63-17-01/НОМЕР_1 від 07.05.2014.

Вважаючи наказ № 424 від 31.03.2014 про проведення перевірки протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, за встановлених обставин справи, дійшов висновку щодо наявності у відповідача законних підстав для проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача та, як наслідок, правомірності прийняття спірного наказу. Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний наказ на проведення перевірки є реалізованим актом індивідуальної дії, як таким, що вичерпав свою юридичну дію, а тому позовні вимоги про його скасування не підлягають задоволенню, оскільки не призводять до захисту прав платника податків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає юридично вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп.75.1.2 п.75 ст.75 названого Кодексу).

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (п.77.1 ст.77 названого Кодексу).

За змістом п.77.4 ст.77 названого Кодексу про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення контролюючим органом документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли платнику не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.01.2015 по справі № 21-425а14, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, встановлених Податковим кодексом України (2755-17) , може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів, що заявлені позовні вимоги про скасування спірного наказу є неналежним способом захисту прав позивача.

Однак, при цьому, колегія суддів касаційної інстанцій вважає вірною позицію судів попередніх інстанцій про те, що за наявності заявлених позивачем позовних вимог про скасування наказу №424 від 31.03.2014, підстави для задоволення заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача скасувати наказ № 424 від 31.03.2014 відсутні, оскільки, в даному випадку, такі вимоги не є належним способом захисту прав позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.03.2014 першим заступником Міністра доходів і зборів України Білоусом І.О. був затверджений план-графік проведення документальних планових перевірок на ІІ квартал 2014 року, в якому передбачено здійснення перевірки позивача.

Також судами встановлено, що спірний наказ № 424 від 31.03.2014 та повідомлення про проведення перевірки № 113 від 31.03.2014 направлені податковим органом на адресу позивача та отримані ним 04.04.2014.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів про те, що відповідачем правомірно, з дотриманням вимог п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, прийнято спірний наказ №424 від 31.03.2014 на проведення перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає юридично вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності законних підстав для задоволення позову, оскільки матеріалами справи підтверджено дотримання відповідачем умов та порядку прийняття спірного наказу № 424 від 31.03.2014.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .