Парінової І.К., Коротун В.М., Ступак О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Малинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Малинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 йому належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0356 га. У 2010 році сусідом було проведено будівельні роботи та пересунуто паркан на відстань 2,15 м в його сторону, внаслідок чого він не може користуватися 98 кв. м власної земельної ділянки. Посилаючись на викладене, просив зобов'язати відповідачів демонтувати паркан та будівлі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою по АДРЕСА_2, а також привести захоплену частину земельної ділянки у попередній стан (прибрати бетон, щебінь).

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог та в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України на припущеннях рішення суду ґрунтуватись не може.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, виходячи із того, що твердження позивача про порушення відповідачами вимог земельного законодавства та самовільного зайняття належної йому земельної ділянки, є недоведеними та безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.