розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2015 року,

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності за законом в порядку спадкування.

Позивачка посилалась на те, що в 2001 році помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого за домовленістю між спадкоємцями спадщина не оформлялась. У 2009 році померла мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Однак, як стало відомо надалі, відповідачка ОСОБА_1 у порушення вимог ст. ст. 128, 1270 ЦК України та без згоди інших спадкоємців оформила право власності на квартиру на себе. У зв'язку з цим позивачка просила визнати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 недійсним, визнати право власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2011 року, відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1, в частині спадкування 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 Київської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду Київської області із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначала, що після закінчення розгляду справи виникли нововиявлені обставини, а саме: рішенням апеляційного суду Київської області від 19 травня 2014 року визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 ОСОБА_1 звернулась до Васильківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак 12 лютого 2014 року їй було відмовлено у зв'язку з тим, що у неї відсутній правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкоємцеві. Вважала зазначені обставини істотними для ухвалення рішення у справі, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення у справі, яким апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_2

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1, в частині спадкування 3/8 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 Київської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та вирішити спір по суті.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За правилами ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду не відповідає наведеним вище вимогам ст. 316, а також вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України, оскільки воно не оформлене відповідно до вимог Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьки позивача та відповідача) з 15 жовтня 1950 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, актовий запис № 3.

Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали дочок: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2.

09 січня 1992 року ОСОБА_4 під час шлюбу придбав за договором купівлі-продажу у Виконавчого комітету Васильківської міської ради спірну квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. На час смерті ОСОБА_4 проживав у квартирі АДРЕСА_2, разом із дочкою ОСОБА_1, яка 30 липня 2009 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_4) проживала у спірній квартирі АДРЕСА_1 Київської області, тобто дружина померлого ОСОБА_4 згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняла спадщину і відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР стала власником 3/4 частини спірної квартири з моменту смерті ОСОБА_4

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позивачка ОСОБА_2 після смерті матері у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Відповідачка ОСОБА_1 15 жовтня 2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 на всю спірну квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована на території АДРЕСА_3

Ухвалюючи рішення від 18 жовтня 2012 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 у встановленому порядку і строки прийняла спадщину після смерті матері і стала власником 3/4 частини спірної квартири, а тому свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1 нотаріальною конторою 15 жовтня 2009 року, в частині спадкування 3/4 частини спірної квартири підлягає визнанню недійсним.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Київської області від 19 травня 2014 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 та у вказаному рішенні судом встановлено факт того, що ОСОБА_1 30 липня 2009 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини матері, однак помилково зазначила, що після смерті батька, а тому дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, є істотними, існували на час розгляду справи однак були встановлені рішенням апеляційного суду Київської області лише 19 травня 2014 року.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, ОСОБА_5 зазначала, що рішенням апеляційного суду Київської області від 19 травня 2014 року їй визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, строком в три місяці з моменту набрання рішенням законної сили. У визначений зазначеним рішенням строк вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після матері. 12 лютого 2014 року державний нотаріус Васильківської міської державної нотаріальної контори відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки спірної квартири, оскільки право власності на зазначену частку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) судам роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 362, 364 ЦПК України.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Задовольняючи заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Однак, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України. Так, згідно з вимогами ст. 316 ЦПК України у мотивувальній його частині повинно бути викладено мотиви скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назву, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.

Із резолютивної частини рішення апеляційного суду не вбачається, яке саме свідоцтво про право на спадщину було скасовано судом, оскільки не зазначено дату вказаного свідоцтва та ким воно було видано.

Крім того, визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину в частині спадкування 3/8 частини спірної квартири, судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо іншої частини квартири (5/8 частини) та в резолютивній частині рішення відсутні відповідні висновки.

Оскільки апеляційним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав ч. 2 ст. 338 ЦПК України.