розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення зі спадкоємця заборгованості спадкодавця за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 08 липня 2003 року підписав із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до умов якого придбав цей будинок за 7 200 грн. Після смерті у січні 2004 року ОСОБА_6 і у листопаді 2011 року ОСОБА_7 житловий будинок успадкувала за заповітом ОСОБА_8 Посилаючись на те, що зазначений договір нотаріально не посвідчений і будинок йому не переданий, позивач просив стягнути з відповідача передані за договором грошові кошти у розмірі 7 200 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 211 грн. 41 коп. та 3 % річних у розмірі 2 253 грн. 50 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2014 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів факту передачі грошових коштів продавцям житлового будинку.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що позивач довів факт передачі спадкодавцям відповідачки, тобто продавцям житлового будинку, передбачених договором коштів, проте пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом до спадкоємця за борги спадкодавця.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 08 липня 2003 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 підписали договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, проте не було його нотаріально посвідчено. На виконання умов цього договору ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 7 200 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина - ОСОБА_7

Після їх смерті зазначений житловий будинок за заповітом успадкувала ОСОБА_8

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчено і житловий будинок йому не передано, що є підставою для стягнення з відповідачки як спадкоємиці продавців, спадкодавців, отриманих ними грошових коштів з інфляційними втратами та 3 % річних.

Апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, виходив із того, що ОСОБА_3 передав продавцям, спадкодавцям ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 7 200 грн. за житловий будинок, який збирався придбати, проте в силу того, що договір купівлі-продажу не було нотаріально посвідчено, він має право на повернення цих коштів.

У цій частині (мотиви судового рішення) відповідач не оскаржив.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про пропуск ОСОБА_3 строку звернення із позовом до спадкоємця ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - ОСОБА_4

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України не врахував того, що залучення до матеріалів справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спірний будинок копії свідоцтва про її смерть та заміни позивача її правонаступником, ОСОБА_4, не є безумовним доказом його обізнаності про цей факт, оскільки суд не встановив факту ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами зазначеної справи.

Ухвалу про заміну сторони у цьому процесі на правонаступника померлої було постановлено Приморським районним судом м. Одеси 26 вересня 2012 року. Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не дав оцінки доводам позивача про те, що про смерть ОСОБА_7 він дізнався саме на судовому засіданні 26 вересня 2012 року, хоча наведене має важливе значення з огляду на те, що ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 05 березня 2013 року.

Пославшись на те, що про смерть ОСОБА_7 позивач дізнався в процесі розгляду цивільної справи за її позовом до нього, суд апеляційної інстанції, враховуючи строк розгляду цієї справи, не встановив часу, коли він дізнався або міг про це дізнатися, хоча це має вирішальне значення для встановлення, чи пропустив ОСОБА_3 визначений ст. 1281 ЦК України строк звернення до суду із позовом до її спадкоємця.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.