розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4, туристичного агентства "Вояжель", третя особа на стороні позивача - Головне управління у справах захисту прав споживачів у Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН", про визнання факту порушення прав споживачів, стягнення грошових коштів за оплату послуг, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_4 (далів - ПП "ОСОБА_4.), туристичного агентства "Вояжель" (далі - ТА "Вояжель"), третя особа на стороні позивача - Головне управління у справах захисту прав споживачів у Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН" (далі - ТОВ "КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН"), про визнання факту порушення прав споживачів, стягнення грошових коштів за оплату послуг, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Позов мотивовано тим, що згідно договору на туристичне обслуговування від 2 липня 2010 року, укладеного між ним та ПП ОСОБА_5 і ТА "Вояжель", які діяли від імені та за дорученням ТОВ "КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН", останні зобов'язувались надати комплекс туристичних послуг у вигляді туристичної подорожі за маршрутом Львів -Анталія - Львів, які він повинен був оплатити до початку їх надання. На виконання вимог указаного договору він оплатив загальну вартість туристичних послуг у розмірі 21 000 грн, однак, 14 липня 2010 року вказаних у договорі туристичних послуг ним не отримано. Ураховуючи викладене, просив стягнути з ПП ОСОБА_5 та ТА "Вояжель" внесені ним кошти в сумі 21 0000 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 21 000 грн та витрат на правову допомогу в сумі 1 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП ОСОБА_5 та ТА "Вояжель" на користь ОСОБА_3 21 000 грн, які оплачено за послуги відповідно до договору №32 про надання туристичних послуг від 2 липня 2010 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПП ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 2 липня 2010 року ПП ОСОБА_5, ТА "Вояжель" в особі ОСОБА_5, що діє від імені та за дорученням

ТОВ "КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН" на підставі договору про реалізацію туристичних послуг від 2 квітня 2010 року уклали договір на туристичне обслуговування з ОСОБА_3

За умовами вказаного договору турагент: ПП ОСОБА_5 та ТА "Вояжель" зобов'язується забезпечити туриста ОСОБА_3 комплексом туристичних послуг: організацію туристичної подорожі за маршрутом Львів-Анталія-Львів (Белек) тривалістю 10 ночей на період з 14 липня 2010 року по 24 липня 2010 року, з розміщенням в готелі AYDINBEY FAMOUS RESORT 5 Белек. Турист - ОСОБА_3 зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно умов договору від 2 липня 2010 року, зокрема, п.п.2.1.2 та 2.1.3 турагент, зобов`язується забезпечити бронювання туристичних послуг, туриста путівкою, страховим полісом, авіаквитками, згідно обраного маршруту і графіку.

З квитанції до прибуткового ордера від 2 липня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 вніс ПП ОСОБА_5 та ТА "Вояжель" оплату за тур Туреччина (Белек) в сумі 21 000 грн, що свідчить про виконання позивачем умов договору.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про туризм" порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Так, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Також ч. 1ст. 33 Закону України "Про туризм" встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із ч. 13 ст. 20 Закону України "Про туризм" права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України (436-15) , відповідно до частин 1,2 ст. 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Пунктом 7.1 статті 7 договору на реалізацію туристичних послуг, укладеного 2 квітня 2010 року ТОВ"КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН" та ПП ОСОБА_5, передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов'язань за договором однією зі сторін сторона, що порушила своє зобов'язання, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Ухвалюючи рішення, суд у порушення вимог ст. 212 ЦПК України на вказане уваги не звернув, посилаючись на те, що ПП ОСОБА_5 та ТА "Вояжель" не було виконано своїх зобов'язань перед ОСОБА_3 за договором на туристичне обслуговування від 2 липня 2010 року належним чином не встановив, з ким фактично був укладений договір про надання туристичних послуг, не встановив з чиєї саме вини та які туристичні послуги не були надані позивачу, у зв'язку із чим були позбавлені можливості визначитися, з вини якого саме суб'єкта туристичної діяльності порушено зобов'язання.

Крім того, постановляючи рішення про стягнення з ПП ОСОБА_5 та ТА "Вояжель" на користь ОСОБА_3 коштів, суд не визначився з порядком стягнення: частково чи солідарно.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені в справі судові не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.