розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м. Обухів та Обухівському районі, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів державної влади, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 червня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Управління пенсійного фонду України у м. Обухів та Обухівському районі через Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області шляхом списання з казначейського рахунку 295 грн 27 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди на підставі вимог ст. 1173 ЦК України.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року визнано неподаною та повернуто.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом, у якому зазначав, що внаслідок незаконних дій Управління пенсійного фонду України у м. Обухів та Обухівському районі йому завдано майнову та моральну шкоду, яку просив на підставі ст. 1173 ЦК України стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області шляхом списання з казначейського рахунку 1295 грн (а.с. 12).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача є похідною вимогою від визнання дій відповідача неправомірними, яка розглядалася у порядку адміністративного судочинства, а тому вона теж повинна розглядатися за КАС України (2747-15) . Щодо відшкодування майнової шкоди суд вказав, що це питання регулюється розділом 5 КАС України (2747-15) .

Не погодившись із вказаною ухвалою 13 травня 2014 року ОСОБА_4 звернуся до Обухівського районного суду Київської області з апеляційною скаргою (а.с. 11).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року залишено без руху та надано строк не більше п'яти днів з моменту отримання копії ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 червня 2014 року ОСОБА_4 отримав 18 червня 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Оскільки недоліки апеляційної скарги усунуті не були, ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року визнано неподаною та повернуто.

Звертаючись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 червня 2014 року, ОСОБА_4 вважав, що оскільки відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, то підстави для стягнення з нього судового збору за подання апеляційної скарги теж відсутні.

У п. 23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) роз'яснено, що підпунктом 14 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, а саме 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали суду, що підлягають оскарженню незалежно від того, чи передбачено Законом "Про судовий збір" (3674-17) справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляться відповідні ухвали.

Оскільки ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду, постановлену у процесуальному порядку, апеляційний суд Київської області правильно застосував норми п.п. 14 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" і залишив апеляційний скаргу без руху для сплати судового збору у розмірі 121 грн 80 коп.

Так як у встановлений судом строк вимоги ухвали апеляційного суду про залишення скарги без руху ОСОБА_4 виконані не були, апеляційний суд обґрунтовано визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її відповідно до вимог ст. ст. 121, 297 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ