Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі № 826/9323/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про скасування рішень,-

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.11.2014 № 0044551701, рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 04.02.2015 № 334/Б/26-15-10-08-16, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 26.03.2015 № 2739/Б/99-99-10-01-03-14.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у даній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 04.02.2015 № 334/Б/26-15-10-08-16 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 26.03.2015 № 2739/Б/99-99-10-01-03-14 та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0044551701) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків позивачем за період із 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 31.10.2014 № 6330/26-56-17-01-05/2935904237, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага на суму 7304490,33 грн., який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

На підставі висновків вказаного вище акту перевірки ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0044551701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб у розмірі 1239010,56 грн. за основним платежем та у розмірі 309752,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, позивачем 08.12.2014 подано скаргу до Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 04.02.2015 № 334/Б/26-15-10-08-16 позивачу збільшено суму основного платежу на 2523,40 грн. та штрафну санкцію на 630,85 грн., а скаргу позивача від 08.12.2014 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями відповідачів, позивач 13.03.2015 звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.03.2015 № 2739/Б/99-00-101-03-14 оскаржувані рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління ДФС у місті Києві залишено без змін, а скаргу позивача від 13.03.2015 року - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки докази не підтверджують отримання позивачем додаткового блага, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення, рішення Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0044551701. Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Альфа-Банк" належним чином не повідомило позивача про анулювання боргу за кредитними договорами. Довідку про стан кредитної заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу № 0000541 від 10.04.2013 щодо такого анулювання надано лише на суму 3566467,42 грн. за кредитним договором № 800001041 від 24.12.2009, а про анулювання іншої частини суми від загальної суми, яка визначена у акті перевірки, як отриманий позивачем дохід, доказів не надано.

При цьому, доказів отримання позивачем, як наведеної довідки, так і отримання документу, який би свідчив про анулювання ПАТ "Альфа-Банк" іншої залишкової суми від загальної суми, визначеної як отриманий позивачем дохід, матеріали справи не містять. ПК України (2755-17) визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, ст. 16 ПК України зобов'язує платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1).

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У свою чергу, згідно з п. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, вказане положення містить застереження, відповідно до якого, якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З огляду на вимоги наведених норм, судами зроблено правильний висновок про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов: отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання позивачем будь-якого документу, що вказував би на анулювання ПАТ "Альфа-Банк" іншої залишкової суми від загальної суми, визначеної як отриманий позивачем дохід, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність обов'язку у позивача щодо відображення суми у розмірі 1239010,56 грн. в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та самостійної сплати суми податку на доходи з фізичних осіб.

Крім того, відповідно до п.п. "д" 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором. Тобто, відповідачем не надано доказів, яка сума прощеного боргу, та чи не міститься у сумі 7304490,33 грн. нарахованої суми пені та процентів.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що відповідно до п.п.60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, - якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення. В даному спорі, внаслідок адміністративного оскарження, відповідачем збільшено суму основного платежу на 2523, 40 та штрафну санкцію на 630, 85 грн. (рішення Головного управління ДФС у м.Києві ДФС України від 04.02.2015 р. № 334/Б/26-15-10-08-16, а.с. 31). Разом з тим, на збільшену суму податкового зобов'язання, відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень в задоволеній частині позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 в частині, залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .