розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, про надання дозволу на виготовлення проїзного документу та виїзд неповнолітніх дітей за кордон без дозволу батька, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення проїзного документу та виїзд неповнолітніх дітей за кордон без дозволу батька.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого має синів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з нею. Має мету відвідати інші країни, а також відпочити у родичів у Росії, Білорусії, Латвії, Великобританії, Іспанії, але без відповідно оформленого дозволу батька, діти не зможуть перетнути кордон.

Враховуючи викладене, позивач просила надати дозвіл на виготовлення проїзних документів на виїзд за кордон неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_5, та надати дозвіл на багаторазові короткочасні виїзди дітей за кордон без дозволу (згоди) та супроводу батька на один рік з дати набрання судовим рішенням законної сили до країн: Росії, Білорусії, Латвії, Великобританії, Іспанії, Єгипту, Туреччини, Польщі, Греції.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2015 року позов задоволено. Надано ОСОБА_4 дозвіл на багаторазові короткочасні виїзди неповнолітнім дітям - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_5, строком на один рік з дати набрання судовим рішенням законної сили, до країн: Росії, Білорусії, Латвії, Великобританії, Іспанії, Єгипту, Туреччини, Польщі, Греції.

Дозволено ОСОБА_4 оформлювати проїзні документи та згоди (заяви) для багаторазових короткострокових виїздів за кордон неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України строком на один рік з дати набрання судовим рішенням законної сили, без згоди батька ОСОБА_5 Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2015 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 141 СК України передбачена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини та зазначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 313 ЦК Українивизначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) , Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (57-95-п) , Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (231-95-п) (зі змінами).

Відповідно до п. 22 ч. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (57-95-п) , виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Статтею 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку та вірно виходив з того, що діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків. У разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, строку та мети виїзду, що не було дотримано позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суд правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують й висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ