Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Лесько А.О., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила під час розгляду справи, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її брат - ОСОБА_4 і після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. У встановлений законом строк вона не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживала у Тернопільській області і про смерть брата її стало відомо лише у листопаді 2013 року.
Ураховуючи наведене, позивачка просила визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною та визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті брата - ОСОБА_4
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 травня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк, достатній для подання до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті її брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Харкові терміном у два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не наведено причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б суд міг визнати поважними і не надано доказів на їх підтвердження.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Змінюючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки припинення відносин з братом не з її вини та зміна місця проживання її брата є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер брат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. У встановлений законом строк ОСОБА_3 не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 через півтора роки з дня відкриття спадщини звернулась до суду з указаним позовом, зазначивши поважністю причини пропуску строку для прийняття спадщини те, що вона не знала про смерть брата.
Проте поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Належних, достатніх та безспірних згідно ст. ст. 57- 59, 212 ЦПК України доказів поважності причин пропуску строку для визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачка не надала, а саме по собі її проживання в іншій області України та необізнаність про смерть рідного брата не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод або істотних труднощів для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольнивши частково позов, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильним висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні, у чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи та дійшов помилкового висновку, що саме по собі проживання позивачки в іншій області України, припинення відносин з братом та необізнаність про його смерть є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2014 року скасувати, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 травня 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта