Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Павлоградвугілля" про визначення розміру середньої заробітної плати для призначення страхової виплати, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив суд визнати довідку про середню заробітну плату від 22 жовтня 2009 року № 3009, видану Публічним акціонерним товариством "ДТЕК "Павлоградвугілля" (далі - ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля") недійсною; визначити розмір його середнього заробітку (доходу) для розрахунку страхових виплат у зв'язку зі стійкою втратою працездатності у розмірі 5 575 грн 96 коп.; зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області провести призначення та перерахунок його страхових виплат, прийнявши в розрахунок цих виплат середню заробітну плату у розмірі 5 575 грн 96 коп., та виплатити в місячний термін недоплату страхових виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час роботи в філії "Шахта "Дніпровська" ВАТ "Павлоградвугілля", правонаступником якої є ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля", отримав виробничу травму, про що було складено відповідний акт Н-1 від 20 січня 2005 року № 5.

Після огляду 05 жовтня 2009 року МСЕК і встановлення йому первинно 5 % стійкої втрати професійної працездатності з 08 вересня 2009 року він звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про призначення йому одноразової та щомісячних страхових виплат з відшкодування шкоди його здоров'ю.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області було витребувано з "Шахта "Дніпровська" ВАТ "Павлоградвугілля" довідку про його заробітну плату за шість місяців до настання страхового випадку: липень - грудень 2004 року з розрахунку його середнього розміру.

Надану довідку про його середню заробітну плату за липень - грудень 2004 року у розмірі 1 596 грн 88 коп. і застосування цього показника в розрахунках середньої заробітної плати на час встановлення йому з 08 вересня 2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду вважає незаконною та такою, що не відповідає чинному законодавству України.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ВСП "Шахта "Дніпровська" ВАТ "Павлогравугілля", де під час роботи отримав виробничу травму, про що було складено акт за формою Н-1 від 20 січня 2005 року, та за наслідками якої згідно з висновком МСЕК від 05 жовтня 2009 року йому було встановлено 5 % втрати професійної працездатності.

20 липня 2009 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року позивачу було призначено щомісячні страхові виплати.

Для розрахунку страхових виплат було взято середню заробітну плату позивача відповідно до довідки, виданої ВСП Шахта "Дніпровська" ВАТ "Павлоградвугілля від 22 жовтня 2009 року за період липень - грудень 2004 року, в розмірі 1 5896 грн 88 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що страхові виплати призначені позивачу на підставі довідки про розмір його середньої заробітної плати, виданої роботодавцем на запит відділення за зазначений у ньому період, та дійшов висновку про те, що розрахунок щомісячних страхових виплат відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2001 року ( далі - Порядок), у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

За змістом пункту 12 Порядку у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У разі якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується не за місяць, а пропорційно кількості днів, фактично відпрацьованих застрахованою особою в зазначеному місяці, виходячи із числа робочих днів, обчислених у середньому за рік (21,0).

Крім того, відповідно до пунктів 25, 26 Порядку довідка про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатками 2-6. Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду України та базою даних ДПА України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, з дня звільнення яких з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, минуло більше року та які працювали неповний календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням із роботи пропорційно кількості днів, фактично відпрацьованих застрахованими особами в зазначеному місяці, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Указаний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року у справі № 6-8цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи, що суди на зазначене не звернули уваги, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.