розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року,

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 20 січня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 8 300 грн. У результаті порушення умов кредитного договору за ним утворилася заборгованість, яку він, незважаючи на вимоги, не погасив. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 30 065 грн. 47 коп.

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року, рішення районного суду скасовано. Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за відсотками у розмірі 12 571 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 127 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустило строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, а клопотання про його поновлення не заявлено.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що, незважаючи на відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, відсотки за кредитом та штрафні санкції повинні нараховуватись в межах трирічного строку до дня звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" із позовом до суду.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що відповідно до умов кредитного договору від 20 січня 2006 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, останній отримав кредитні кошти у розмірі 8 300 грн.

Пред'являючи позов, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилався на те, що у результаті порушення умов кредитного договору за ОСОБА_3 утворилася заборгованість, яку він, незважаючи на вимоги, не погасив.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суди дійшли помилкового висновку про можливість застосування до вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності, оскільки у суді першої інстанції відповідач із відповідною заявою не звертався, а п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-126цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності, суд першої інстанції зазначеного не врахував та не звернув уваги не те, що ОСОБА_3 не звертався із відповідною заявою. У зв'язку з цим і у позивача не було потреби заявляти клопотання про поновлення цього строку та доводити причини його пропуску.

Встановивши, що відповідач не звертався із заявою про застосування строку позовної давності, апеляційний суд також дійшов помилкового висновку про можливість нарахування відсотків річних за кредитом та штрафних санкції лише в межах трирічного строку до дня звернення позивача до суду, тобто обмежив нарахування заборгованості та штрафних санкцій строком позовної давності, який нарахував на останні три роки перед пред'явленням позову. При цьому належних правових підстав для такого вирішення строку не навів.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, правовідносини між сторонами не визначені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.