Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Львіввугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,

ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що протягом 1979-1994 років працював в шкідливих умовах на підприємствах державного підприємства "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля"), а саме на шахті "Степова". У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. Згодом він перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному (профпатологічному) відділенні ЛОКЛ. 9 лютого 1995 року складено акт розслідування професійного захворювання, згідно з яким професійне захворювання знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з шкідливими та небезпечними умовами праці, підвищеною запиленістю повітря робочої зміни, концентрацією пилу. 16 лютого 1995 року висновком МСЕК йому вперше встановлено третю групу інвалідності та 55 % втрати працездатності. При наступних оглядах МСЕК йому підтверджували встановлений відсоток втрати працездатності та встановлену групу інвалідності. 15 січня 2002 року висновком МСЕК йому безтерміново встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності. 22 березня 2011 року висновком МСЕК йому безтерміново встановлено другу групу інвалідності та 60 % втрати працездатності. Внаслідок отриманого професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, порушено всі нормальні умови його життя; він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; йому стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль; він змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, що порушує установленні життєві зв'язки та позбавляє його надії на майбутнє; в нього з'явились кашель, задишка; він став інвалідом.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 2 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Львіввугілля" на користь ОСОБА_4 12 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Львіввугілля" на користь ОСОБА_4 1 200 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 з підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У вересні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, а саме Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 492 (492-93-п) .

На підтвердження викладених у заяві доводів заявником додано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року та від 16 липня 2014 року, що постановлені за результатом розгляду, на його думку, аналогічних справ.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Разом з тим ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року та від 16 липня 2014 року, якими скасовано рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд, і на які заявник посилається, як на підставу, встановлену п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, не містять правових висновків щодо застосування норми права, а тому не можуть бути врахована як підстава для перегляду у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Львіввугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.