розглянувши заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним,

У січні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 є рідним братом, а ОСОБА_4 - матір'ю відповідача ОСОБА_5, їм належало на праві власності по Ѕ частки вказаної квартири. За домовленістю з відповідачем, вони мали намір укласти з ним договір найму(оренди) житла, однак останній ввів їх в оману щодо правової природи правочину під впливом якої вони подарували йому цю квартиру, уклавши 21 листопада 2012 року договір дарування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено.

Виключено з рішення висновок суду щодо недійсності договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року між дарувальниками

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та обдарованим ОСОБА_5 з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2014 року на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 203, 229 ЦК України.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 203, 229 ЦК України заявники посилаються на постанову Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі про визнання договору дарування недійсним та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 21 березня 2012 року у справі про визнання договору дарування недійсним;

від 20 березня 2013 року у справі про визнання договору дарування недійсним;

від 16 жовтня 2013 року у справі про визнання договорів дарування недійсними;

від 13 листопада 2013 року у справі про визнання договору дарування недійсним.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" з подальшими змінами та доповненнями, судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п.1 ч. 1

ст. 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-У (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Із змісту доданої до заяви постанови Верховного Суду України від 19 березня 2014 року вбачається, що даним судовим рішенням справа розглядалася Верховним Судом України, з підстав передбачених главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) , а відтак, на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Надані для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2012 року, від 20 березня 2013 року від 16 жовтня 2013 року та від 13 листопада 2013 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 203, 229 ЦК України, оскільки правові висновки, зазначені в даних судових рішеннях у порівнянні з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року, яку просять переглянути заявники, ґрунтується на різних фактичних обставинах, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 203, 229 ЦК України.

За таких обставин, неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не відбулося, а тому у допуску даної справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним відмовити.