розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Ареал", ОСОБА_4, Головного управління юстиції у Кіровоградській області, треті особи: селянська спілка приватних власників "Зоря України", відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, повернення нерухомого майна та зобов'язання внесення даних про реєстрацію нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2007 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке в подальшому ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2009 року було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд, а рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2010 року ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ССПВ "Зоря України" про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири дійсним та визнання права власності на квартиру відмовлено. У період між зазначеними рішеннями ОСОБА_4 8 червня 2007 року продав вказану квартиру ПП "Ареал", яке 8 червня 2007 року зареєструвало право власності на спірну квартиру у Знам'янському РКП "БТІ". Оскільки спірна квартира, на підставі ордера належить їй на праві користування та в якій вона та члени її сім'ї проживають, просила, з урахуванням змінених позовних вимог, визнати договір купівлі-продажу від 8 червня 2007 року недійсним, повернути спірну квартиру у власність ССПВ "Зоря України", внести дані про реєстрацію права власності ПП "Ареал" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права власності ПП "Ареал" від 12 червня 2007 року.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, набувши право користування спірною квартирою на підставі ордеру, виданого ССПВ "Зоря України", втратила це право, оскільки фактично не вселилась у надане їй жиле приміщення, не проживала у квартирі та вибула з членів ССПВ "Зоря України", тому її житлові права оспорюваним договором не порушені. Крім того, вона не є стороною оспорюваного правочину та не довела, що ПП "Ареал" є недобросовісним набувачем, а вимога про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення спірної квартири у власність ССПВ "Зоря України" не відповідає вимогам закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з інших правових підстав, апеляційний суд вважав неправильними висновки суду першої інстанції щодо втрати позивачкою права на користування спірною квартирою, оскільки такі вимоги не заявлялись. При цьому апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що позивачкою не доведено того, що саме спірна квартира виділена або могла бути виділена їй уповноваженим на те органом у натурі в рахунок належного їй майнового паю.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Судами встановлено, що на підставі наказу голови ССПВ "Зоря України" від 30 вересня 2000 року № 47 ОСОБА_3 було видано ордер на право користування квартирою АДРЕСА_1, площею 14,7 кв. м на сім'ю з двох осіб за умови, що усі працездатні члени сім'ї будуть працювати у ССПВ "Зоря України", а у разі вибуття чи виключення її з членів спілки квартира має бути повернута її власнику - ССПВ "Зоря України".

На час розгляду справи вимог до ОСОБА_3 щодо неправомірного проживання в квартирі не заявлялось.

На підставі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2007 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ССПВ "Зоря України" та ОСОБА_4, який набув право власності на цю квартиру та 8 червня 2007 року її продав ПП "Ареал".

Проте ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2009 року вказане рішення суду від 26 квітня 2007 року було скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, а при новому розгляді справи рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2010 року, що набрало законної сили, ОСОБА_4 у задоволенні позову до ССПВ "Зоря України" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру відмовлено.

У період між зазначеними рішеннями судів ОСОБА_4 8 червня 2007 року продав спірну квартиру ПП "Ареал".

Апеляційний суд вважав, що на момент вчинення правочину спірна квартира належала ОСОБА_4 на праві власності на законних підставах, тому договір не може бути визнаний недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України в момент вчинення правочину.

Проте оскільки зі скасуванням рішення суду втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, тому ОСОБА_4 продав квартиру будучи неналежним власником.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що ордер на користування спірною квартирою, виданий ОСОБА_3 30 вересня 2000 року, не оспорений та не скасований. ОСОБА_3 реалізувала своє право на користування спірним житловим приміщенням, проживаючи у квартирі сама, у подальшому до квартири вселилась і її дочка, ОСОБА_5 з сім'єю.

За таких обставин, маючи право на зайняття та користування спірним житловим приміщенням, позивачка це право реалізувала, вселилась та проживала у ньому, права користування її позбавлено не було.

Також апеляційний суд вважав, що оспорюваним правочином права ОСОБА_3 не порушені, оскільки вона не є стороною договору.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного правочину, то вона не має право звертатись до суду з вимогою про визнання цього правочину недійсним.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3, звертаючись до за захистом порушених прав, не просила повернути їй спірну квартиру у користування, а повернути її ССПВ "Зоря України", тобто привести сторони у попередній стан з метою подальшої реалізації свого права на отримання спірного нерухомого майна у власність у рахунок належного їй майнового паю. При цьому апеляційний суд не дав оцінки тому, який правовий статус квартири, оскільки право ОСОБА_4 на квартиру анульовано рішенням суду, у нього не було прав на відчуження квартири, тому підстави реєстрації квартири на ПП "Ареал" підлягали перевірці.

Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.