розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Капітал", про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Капітал" на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Пунктом 1.2 розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 30 вересня 2010 року № 316-р товариству з обмеженою відповідальністю "Планета-Капітал" (далі - ТОВ "Планета-Капітал") передано в орендне користування підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 площею 522,9 кв. м. 28 грудня 2010 року ТОВ "Планета-Капітал" без відповідних дозволів та проектної документації почало проводити реконструкцію підвалу в зазначеному будинку, внаслідок чого відбулась руйнація стін підвалу та фундаменту будинку. Дані приміщення є допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1, тому він відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) як власник квартири в цьому будинку є співвласником підвалів будинку й питання про передачу вказаних підвалів в оренду повинно вирішуватися з ним та іншими співвласниками відповідно до законодавства.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати незаконними та скасувати п. 2 рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад міста Києва" в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальних громад Печерського району м. Києва приміщень в будинку АДРЕСА_1 (п. 454 додаток № 7 рішення); розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 9 вересня 2010 року № 273-р в частині, що стосується приміщень в підвалі будинку АДРЕСА_1; розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 30 вересня 2010 року № 316-р в частині, що стосується приміщень в підвалі будинку АДРЕСА_1; розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 30 вересня 2010 року № 316/1-р; рішення Печерської районної у м. Києві ради від 28 жовтня 2010 року № 21 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва" в частині зняття заборони та затвердження на приватизацію належних приміщень по АДРЕСА_1 шляхом викупу орендарями.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано незаконним розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 9 вересня 2010 року в частині, що стосується приміщень в підвалі будинку АДРЕСА_1; визнано незаконним розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 30 вересня 2010 року в частині, що стосується приміщень в підвалі будинку АДРЕСА_1; визнано незаконним рішення Печерської районної у м. Києві ради від 28 жовтня 2010 року "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва" в частині зняття заборони та затвердження на приватизацію належних приміщень по АДРЕСА_1 шляхом викупу орендарями. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Планета-Капітал" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що в зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради 2 грудня 2010 року відсутній предмет спору в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад міста Києва" в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальних громад Печерського району м. Києва приміщень в будинку АДРЕСА_1. Підстави для задоволення інших позовних вимог відсутні, оскільки оспорюванні розпорядження і рішення Печерської районної у м. Києві ради не приймалися Київською міською радою, яка не є правонаступником будь-яких прав та обов'язків Печерської районної у м. Києві ради.

Зазначені висновки є правильними, відповідають фактичним обставам справи, наданим сторонами доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України), до спірних правовідносин вірно застосовані норми права.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позову, виходив із того, що спірне підвальне приміщення в будинку АДРЕСА_1 площею 522,9 кв. м є допоміжним приміщенням, оскільки призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, отже воно не могло бути передано без згоди співвласників - власників квартир будинку, в оренду та у власність, тому розпорядження Печерської районної у м. Києві ради щодо надання в оренду та затвердження на приватизацію шляхом викупу орендарями спірного підвального приміщення прийнято з порушенням вимог законодавства, прав співвласників будинку. Також зазначив, що позовні вимоги в частині скасування зазначених рішень Печерської районної у м. Києві ради задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачений ст. 16 ЦК України, а рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад міста Києва" втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 2 грудня 2010 року № 284/5096 (ra0284023-10) "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва".

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 27 грудня 2001 року Київська міська рада прийняла рішення № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальної громади", згідно з яким включила до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва та передала Печерській районній у м. Києві раді житловий будинок АДРЕСА_1.

9 вересня 2010 року Печерською районною у м. Києві радою прийнято розпорядження № 273-р "Про затвердження переліку нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва і надаються в орендне користування на конкурсних засадах", до якого внесено приміщення підвалу будинку АДРЕСА_1.

30 вересня 2010 року Печерською районною у м. Києві радою прийнято розпорядження № 316-р "Про затвердження результатів конкурсу на право отримання в оренду нежилих приміщень, які затвердженні для передачі в орендне користування на конкурсних засадах розпорядженням голови Печерської районної у м. Києві ради від 9 вересня 2010 року № 273-р" й п. 1.2 указаного розпорядження підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 надано ТОВ "Планета-Капітал".

Рішенням Печерської районної у м. Києві ради від 28 жовтня 2010 року № 21 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва" знято заборону та затверджено на приватизацію підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 9 вересня 2010 року № 7/4819 (raa007023-10) "Про питання організації управління районами в місті Києві" з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в м. Києві ради припинено, у тому числі й Печерську районну в м. Києві раду.

У зв'язку з цим майно, що перебувало у комунальній власності територіальної громади Печерського району м. Києва було передано до комунальної власності м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 2 жовтня 2010 року "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва", п. 6 указаного рішення визнано такими, що втратили чинність, додатки 2 - 12 до рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (v004p710-04) (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).

Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно зі ст. 1 Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

При цьому нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Таким чином, допоміжні та нежилі приміщення являють собою різні частини багатоквартирного будинку, які відрізняються між собою своїм призначенням.

Частиною 4 ст. 4 ЖК України визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Судом установлено, що 23 листопада 1998 року між Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва та закритим акціонерним товариством "СтудіоДизайнСервіс" (далі - ЗАТ "СтудіоДизайнСервіс") укладено договір оренди нежилого приміщення - підвальне приміщення площею 519,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який діяв до 23 листопада 2008 року.

Крім того, 11 червня 2005 року між ЗАТ "СтудіоДизайнСервіс" і товариством з обмеженою відповідальністю "Білтек" укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин, за умовами якого, зокрема, ЗАТ "СтудіоДизайнСервіс" надає дозвіл на перебування персоналу центру ділових та творчих ініціатив протягом робочого часу в частині орендованого позивачем підвального приміщення.

Отже, спірні приміщення до моменту передачі їх у власність ТОВ "Планета-Капітал" не використовувались для обслуговування будинку, а були самостійними об'єктами цивільно-правових і господарсько-правових відносин, передавались в орендне користування підприємствам для здійснення останніми господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 27 січня 2014 року за функціональним призначенням приміщення, розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1, загальною площею 522,9 кв. м являються нежитловими приміщеннями й експлуатація вказаного житлового будинку може здійснюватися без використання нежитлових приміщень площею 522,9 кв. м при нормальній роботі наявних комунікацій за умови безперешкодного доступу персоналу, що здійснює обслуговування будинку, до трубопроводів у разі настання аварійної ситуації.

Відповідно до листа комунального підприємства "Липкижитлосервіс" від 16 жовтня 2011 року, на балансі якого перебувало спірне приміщення, спірні підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 не є допоміжними, загально будинкові інженерні мережі в них не розміщені.

У висновку Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради від 19 вересня 2011 року також підтверджено, що спірні приміщення є нежитловими та можуть бути об'єктами приватизації.

Разом з тим у власність ТОВ "Планета-Капітал" передано не всі приміщення, які знаходяться у підвалі будинку АДРЕСА_1, а лише ту частину приміщень, які не відносяться до допоміжних і в яких не розташовані загально будинкові мережі, що забезпечують функціонування будинку в цілому та доступ до яких є необхідною умовою належної експлуатації будинку.

Проте у порушення вимог ст. ст. 10, 59, 212, 316 ЦПК України апеляційний суд прийняв у якості доказів, що підтверджують статус спірних приміщень, висновок ОСОБА_4 "Про необхідність збереження історико-культурного ансамблю, що склався на розі вулиць Суворова-Гайцана-Царика та його складової частини - визначеної пам'ятки архітектури кін. ХІХ - поч. ХХ ст." від 27 червня 2013 року та висновок Ради Київської міської організації Українського товариства охорони пам'яток культури від 12 грудня 2013 року, які є недопустимими, оскільки в силу приписів чинного законодавства не можуть підтверджувати статус спірних приміщень.

Крім того, оскільки допоміжні та нежилі приміщення - це різні частини багатоквартирного будинку, які відрізняються між собою своїм призначенням, апеляційний суд не звернув уваги на те, що слід виходити не лише з характеристики спірного приміщення, але й виходити з того, чи є це приміщення допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Від вирішення цього питання залежить те, чи є спірне приміщення спільною частковою власністю власників приватизованих квартир, оскільки відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

На підставі доказів, поданих сторонами, які районний суд належним чином оцінив, він дійшов правильного висновку про те, що спірні приміщення є нежитловим, а не допоміжним приміщенням.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.