головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення апеляційного суду Рівненської області від 31 березня 2014 року,

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 4 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн зі сплатою 36 % річних за користування грошовими коштами та зі строком повернення кредиту до 3 вересня 2010 року. 19 серпня 2009 року між ПАТ "КБ "Надра" та відповідачкою було укладено додаткову угоду № 1 до вищезазначеного кредитного договору, відповідно до умов якої ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 16 005 грн 40 коп. зі сплатою 36 % річних за користування грошовими коштами та зі строком повернення кредиту до 3 березня 2011 року.

Вищезазначені кредитні зобов'язання ОСОБА_6 були забезпечені договором поруки від 4 вересня 2008 року та додатковою угодою до договору поруки від 19 серпня 2009 року, укладеними між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_7, відповідно до умов який останній взяв на себе зобовязання солідарно відповідати за належне виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору та додаткової угоди до нього.

Оскільки ОСОБА_6 належним чином не виконує взяті на себе за договором кредиту та додаткової угоди до нього зобов'язання, утворилась заборгованість, яка станом на 11 грудня 2013 року становить 40 210 грн 45 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, а також враховуючи те, що добровільно відповідачі кредитну заборгованість не сплатили, позивач просив суд стягнути солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 210 грн 45 коп.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 210 грн 45 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 31 березня 2014 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року в частині стягнення із ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "Надра" пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 6 197 грн 52 коп. та в частині стягнення штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 6 802 грн 58 коп. скасовано та в цих частинах ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "КБ "Надра" про стягнення пені та штрафу відмовлено.

Змінено рішення в частині стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра", суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 порушено умови кредитного договору та додаткової угоди внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню із відповідачки на користь банку. Також судом першої інстанції було зазначено, що позивачем не було пропущено строку позовної давності до додаткових вимог (стягнення пені та штрафу), оскільки відповідачка вчинила дії, які свідчать про визнання нею боргу, тобто позовна давність переривалась.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "Надра" пені та штрафу, апеляційний суд вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до вимог ст. 258 ЦК України, оскільки останній платіж відповідачкою був здійсненний 10 січня 2013 року.

Проте висновки апеляційного суду не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального закону та зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що 4 вересня 2008 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн зі сплатою 36 % річних за користування грошовими коштами та зі строком повернення кредиту до 3 вересня 2010 року (а. с. 8).

19 серпня 2009 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду № 1 до вищезазначеного кредитного договору, відповідно до умов якої відповідачка отримала кредит у розмірі 16 005 грн 40 коп. зі сплатою 36 % річних за користування грошовими коштами та зі строком повернення кредиту до 3 березня 2011 року (а. с. 10).

Із розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 11 грудня 2013 року заборгованість ОСОБА_6 становить 40 210 грн 45 коп. та складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 575 грн 62 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 13 634 грн 73 коп., пені в сумі 6 197 грн 52 коп. та штрафу в розмірі 6 802 грн 58 коп (а. с. 7).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до довідки про розрахунок заборгованості останній платіж був сплачений відповідачкою в червні 2013 року, що свідчить про переривання строку позовної давності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначала, що останній платіж нею був сплачений лише у січні 2013 року, про що свідчить квитанція про оплату заборгованості за кредитом (а. с. 41).

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) роз'яснено, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).

Відмовляючи ПАТ "КБ "Надра" у стягненні пені та штрафу, апеляційний суд на порушення вимог процесуального закону не звернув уваги, що квитанція про сплату заборгованості від 10 січня 2013 року не була досліджена судом першої інстанції, а тому приймаючи зазначений доказ до уваги, апеляційним судом не було з'ясовано поважності причин неподання відповідачкою його до суду першої інстанції. Крім того, даючи перевагу зазначеному доказу, апеляційний суд належним чином не обґрунтував мотивів відхилення довідки про розрахунок заборгованості, чим порушив вимоги статей 60, 61, 212 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Встановивши, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 5 лютого 2014 року, апеляційний суд не звернув уваги, що за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Враховуючи зазначене, пеня та штраф підлягають стягненню лише в межах одного року до дати пред'явлення позову.

Враховуючи зазначене, рішення апеляційного суду не може залишатися в силі, допущені судом порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ