розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2014 року,

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позов мотивовано тим, що 12 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір, згідно якого він отримав кредит у розмірі 1 424 133,35 доларів США зі сплатою відповідних відсотків з терміном повернення до 12 червня 2017 року.

15 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено два договори про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки з кредитним лімітом у розмірі 15 000 доларів США кожний з виплатою відповідних відсотків за користування.

Крім того, 20 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 93 553,10 доларів США, за умовами якого останньому був наданий кредит у розмірі 88 689,50 доларів США зі сплатою відповідних відсотків з терміном повернення до 12 червня 2017 року.

Неналежне виконання ОСОБА_3 умов укладених договорів призвело до утворення заборгованості, яка в добровільному порядку сплачена не була.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 55 034 295,69 грн заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2007 року, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 1 301 565,19 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 656 018,01 доларів США, заборгованість з винагороди у розмірі 91 714,34 доларів США, пеня у розмірі 4 836 014,07 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 20 016 197,28 грн заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2008 року, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 85 882,97 доларів США, заборгованість за відсотками 37 491,53 доларів США, заборгованість з винагороди у розмірі 8 866,90 доларів США, пеня у розмірі 2 371 974,45 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 40 156,33 грн заборгованості за договором від 15 серпня 2007 року про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 14 816,37 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 25 339,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 643 826,47 грн заборгованості за договором від 15 серпня 2007 року про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 33 900 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 44 941,56 доларів США, заборгованість з винагороди (комісії) у розмірі 1 707,23 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції частково змінено.

У частині стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" пені за порушення умов кредитного договору від 12 червня 2007 року, змінено, зменшено стягнуту суму пені, з суми 4 836 014,07 доларів США до

1 301 565,19 доларів США, та вважати, що всього сума заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 8 жовтня 2012 року замість зазначеної в рішенні суду суми 6 885 311,61 доларів США - еквівалент

55 034 295,69 грн, складає 3 350 862,73 долара США - еквівалент

26 773 393,21 грн.

У частині стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" пені за порушення умов кредитного договору від 20 травня 2008 року з суми

2 371 974,45 доларів США до 85 882,97 доларів США, що складає 686 204,93 грн, та вважати, що всього сума заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 8 жовтня 2012 року замість зазначеної в рішенні суду суми 2 504 215,85 доларів США - еквівалент

20 016 197,28 грн, складає 218 124,37 доларів США - еквівалент

1 742 813,72 грн.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення апеляційного суду в частині зменшення пені та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У решті рішення не оскаржується, тому не ревізується судом касаційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зменшуючи пеню, яка підлягає стягненню з боржника за кредитними договорами від 12 червня 2007 року та від 20 травня 2008 року, суд апеляційної інстанції послався на те, що її розмір перевищує суму заборгованості за кредитом, а, відтак, вона має бути зменшена на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що 12 червня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 424 133,35 доларів США зі сплатою 0,09% за користування ним на місяць (10,8% річних) з кінцевим терміном повернення до 12 червня 2014 року 15 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено два договори про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки з кредитним лімітом у розмірі 15 000 доларів США кожний з виплатою відповідних відсотків за користування.

Згідно укладеного 20 травня 2008 року між цими сторонами договору ОСОБА_3 відкрито непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 93 553,10 доларів США за умовами якого останньому був наданий кредит у розмірі 88 689,50 доларів США зі сплатою 1,42% за користування ним та (17,04% річних) з кінцевим терміном повернення до 12 червня 2017 року.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_3 просив зменшити суму стягнутої пені, посилаючись на те, що її розмір значно перевищує суму заборгованості за кредитом (а.с.175).

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню та штраф (розділ 4 договору).

За правилами ч. 3 ст. 551 ЦПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) судам роз'яснено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Зменшуючи суму неустойки, апеляційний суд врахував лише ту обставину, що розмір її перевищує розмір заборгованості, проте не навів жодної обставини, що має істотне значення, а боржник не надав щодо цього будь-яких доказів (сімейний, матеріальний стан тощо).

Таким чином, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України на не врахував, що подачі самої заяви про зменшення розміру нарахованої пені за порушення умов кредитного договору не достатньо, а викладені в ній підстави мають бути вказані у судовому рішення та підтверджені письмовими доказами.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неповноту перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, призвело до поверхневого вирішення спору.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України зазначене є підставою для скасування ухваленого апеляційним судом рішення, в частині стягнення пені з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від

1 липня 2014 року в частині стягнення пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.