Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2014 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила визнати за нею право власності на гаражі площею 29,76 кв. м і 32,24 кв. м та сарай площею 21,08 кв. м, які знаходяться на території двору будинку АДРЕСА_1, з підстав передбачених ст. ст. 344, 376 ЦК України. На обґрунтування позову позивач посилалася на те, що у 1948 році її дід ОСОБА_5 отримав дозвіл на будівництво сараю для зберігання вугілля та дров для опалення своєї квартири АДРЕСА_1, а також на будівництво гаража для його автомобіля. Вже на протязі більше ніж 50 років спірні гаражі та сарай перебувають у користуванні родини позивача, жодних спорів з цього приводу з сусідами немає, але, оскільки минуло багато років, деякі документи щодо цих будівель не збереглися. Через відсутність усіх документів позивач просила визнати за нею право власності на зазначені гаражі та сарай.

Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежиле приміщення - гараж, площею 29,76 кв м, на нежиле приміщення - гараж, площею 32,24 кв м, на нежиле приміщення - сарай, площею 21,08 кв м, - які знаходиться у дворі житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначено, що дане рішення є підставою для державної реєстрації комунальним підприємством "Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" права власності на нежиле приміщення гараж, площею 29,76 кв м, на нежиле приміщення гараж, площею 32,24 кв м, на нежиле приміщення сарай, площею 21,08 кв м, які знаходяться у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2014 року заочне рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення районного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 не набула права власності на спірні гаражі та сарай на законних підставах, а тому у суду відсутні підстави для визнання за нею права власності на підставі ст. 392 ЦК України та ст. 48 Закону України "Про власність".

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.