Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі № 804/5715/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Флорінг Сістемс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Флорінг Сістемс" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.04.2014 № № 0000422201, 0000412201.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт Флорінг Сістемс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2014 № 328/22-01/37005706, в якому зафіксовані наступні порушення позивачем вимог: п.п.138.1, 138.4, 138.6 ст.138, пп. 139.1.1, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 412773 грн.; п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 358933 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 236421 грн., за жовтень 2012 року на суму 122512 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будкомплект", оскільки позивач не мав наміру отримання результату у вигляді прибутку та не використав придбаний товар у господарській діяльності.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.04.2014 № 0000422201, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 538399,50 грн., з яких за основним платежем - 358933,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 179466,50 грн., а також № 0000412201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 412773,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Будкомплект" при виконанні договору постачання від 24.10.2011 № 1545, предметом якого є поставка позивачу підлогового покриття, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: рахунками на оплату, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента товару, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведеного договору, також встановили, що придбаний у контрагента товар в подальшому реалізовувався через магазин "Мегапол" (м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68), що підтверджується торговим патентом № 898334, дозволом ДН № 018527, копіями договору оренди нежитлових приміщень № 228 та додатковою угодою до договору оренди нежитлових приміщень № 228 від 12.09.2011, прибутковими касовими ордерами, копіями фіскальних чеків, копією книги обліку розрахункових операцій, копіями звітів ЕККА.

Під час придбання підлогового покриття у ТОВ "Будкомплект" на загальну суму 1794667,00 грн., яке в подальшому було реалізовано ТОВ "Поліфарб" на загальну суму 1812606,00 грн. В І та II кварталах 2012 року відбулось повернення ТОВ "Поліфарб" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1812606,00 грн., внаслідок чого позивачем було внесено зміни щодо показників податкової звітності з податку на прибуток (зменшено доходи на суму 1812606,00 грн. та витрати на суму 1794667,00 грн.), а також з податку на додану вартість в частині зменшення податкових зобов'язань на суму ПДВ у розмірі 362521,00 грн.

Судами також встановлено, що складські приміщення ТОВ "Будкомплект" відповідно до укладеного договору оренди нежитлових приміщень від 31.12.2010 № 251/10 з ТОВ "Поліфарб" знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 10, що співпадає з місцезнаходженням складських приміщень позивача (договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2010 № 42 та договір оренди нерухомого майна від 03.01.2012 № 5 з ТОВ "Поліфарб") та відповідно покупця - ТОВ "Поліфарб" (складські приміщення є приватною власністю ТОВ "Поліфарб"). Отже, перевезення обмежувалось однією територією і здійснювалось за допомогою автонавантажувача ТОВ "Будкомплект".

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на пов'язаності позивача з контрагентами, як при продажу товару, так і його купівлі, а також на тому, що націнка на товар проданий ТОВ "Пліфарб" була меншою за середню для інших покупців, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Окрім того, податковий орган в актах перевірок взагалі не зазначав про наявність будь-яких фактичних обставин щодо пов'язаності юридичних осіб - ТОВ "Контракт Флорінг Сістемс", ТОВ "Будкомплект" та ТОВ "Пліфарб", щодо володіння часткою в статутному фонді підприємств, а також щодо впливу безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єктів господарювання, відповідно і не інкримінувалось позивачу таке порушення.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів. А також, не надано доказів, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Будкомплект" та ТОВ "Пліфарб", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.