розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Кіровська районна в м. Дніпропетровську рада, про усунення перешкод у користуванні будинком, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року,

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 усунення перешкод у користуванні будинком й просила заборонити відповідачці проводити будівельні роботи, які створюють загрозу майну та зобов'язати її провести ремонтно-відновлювальні роботи щодо укріплення фундаменту й капітальної стіни будинку АДРЕСА_1.

У жовтні 2011 року позивачі, змінюючи позов, просили суд зобов'язати відповідачку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну ним у результаті противоправних дій останньої.

Позовні вимоги мотивували тим, що вони з відповідачкою є співвласниками будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований, кожному з них належить по 1/3 частині вказаного майна.

ОСОБА_3 для будівництва стоматологічного центру самовільно знесла до рівня фундаменту належну їй на праві власності 1/3 частину вказаного будинку, який є цілісним, вирила два котловани впритул до будинку, у результаті чого відхилилася капітальна стіна, відбулася деформація ґрунту, фундаменту, зовнішніх стін та перегород.

Такі роботи могли мати негативні наслідки для їхнього майна та здоров'я, що призвело до їх постійного хвилювання та завдало їм моральних страждань.

Посилаючись на викладене позивачі уточнивши позовні вимоги, просили стягнути з відповідачки на користь кожного з них по 46 258 грн. 50 коп. матеріального відшкодування вартості ремонтно-відновлювальних робіт та по 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано й в цій частині ухвалено нове рішення, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто по 3 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди; у решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження того, що діями відповідачки їм спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Частково погоджуючись з висновками районного суду, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що протиправними діями ОСОБА_3, яка порушила вимоги закону, позивачам завдано моральної шкоди, яка відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України підлягає відшкодуванню.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є вірними.

Судом установлено, що сторони у справі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 0383 га, наданої для обслуговування вказаного будинку та господарських споруд.

У серпні 2004 року відповідачка отримала технічний висновок ЗАТ НПФ "Укрспецмонтажпроект" щодо обстеження будівельних конструкцій належної їй квартири АДРЕСА_1, згідно якого зазначене квартира є непридатної для подальшої експлуатації й в травні 2011 року вона здійснила роботи щодо знесення належної їй на праві власності частини будинку.

Згідно акта управління житлово-комунального господарства Кіровського району м. Дніпропетровська про обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 25 травня 2011 року, такий будинок має спільних дах, частину будинку демонтовано впритул до перегородки, за якою знаходиться квартира ОСОБА_1, один із котлованів вирито під частиною будинку, що належить відповідачці, а капітальна стіна, що відхилена в сторону вилиці, укріплена мешканцями будинку підручними засобами.

26 травня 2011 року приписом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області будівельні роботи про вказаному домоволодінню призупинені, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, дозвіл на виконання будівельних робіт від 3 лютого 2011 року скасовано.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та скасовуючи зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд правильно виходив з того, що у результаті противоправних дій відповідачки позивачам завдано моральну шкоду, яка відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України підлягає відшкодуванню. При цьому докази заподіяння матеріальної шкоди останнім, відсутні.

При встановленні зазначених фактів не було порушено норм цивільного процесуального закону, зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині незміненій судом апеляційної інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й підлягають залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2012 року в частині незміненій судом апеляційної інстанції залишити без змін.