Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Мартинюка В.І.,

суддів: Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника, ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року скасувати та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що згідно зі ст. ст. 93-99 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, правовий режим майна, порядок користування житлом та права на утримання. Умови шлюбного контракту поширюються виключно на майнові права та обов'язки його сторін та не є підставою для визнання недійсним цивільно-правових угод, які укладені одним із подружжя.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у

цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року залишити без змін.