розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Донецьктурист", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальне підприємство Словянської міської Ради "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов'янська, про виділ майна в натурі та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" до ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство Слов'янської міської Ради "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов'янська, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2012 року; приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" на рішення апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 5 липня 2010 року, укладеного між нею та відповідачем, їй належать нежитлові будівлі та споруди пансіонату "Слов'яногірський", а саме: медпункт літ. Д-1, загальною площею 78,7 кв. м; пункт прокату літ. Г-1, загальною площею 108,8 кв. м; склади В-1-1, В-2-1 загальною площею 156,3 кв. м, що складає 55/1000 ідеальних часток нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Після придбання указаного майна належній їй частці майна надано поштову адресу: АДРЕСА_1. 10 січня 2011 року вона отримала висновок КП "БТІ" м. Слов'янська щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, а 24 січня 2011 року отримала витяг про реєстрацію за нею права власності на зазначене нерухоме майно. Станом на 24 січня 2011 року, крім неї, співвласниками пансіонату "Слов'яногірський" є відповідач та треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 16 лютого 2011 року вона звернулась до відповідача з пропозицією укласти договір поділу нерухомого майна, та виділення її долі в натурі. Оскільки відповідач відмовився здійснити виділ у натурі належного їй майна, просила виділити їй у натурі цілу ідеальну частку будівель та споруд, що є у спільній частковій власності, а саме нежитлові будівлі та споруди: медпункт літ. Д-1, загальною площею 78,7 кв. м; пункт прокату літ. Г-1, загальною площею 108,8 кв. м; склади В-1-1, В-2-1, загальною площею 156,3 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

У червні 2011 року приватне акціонерне товариство "Донецьктурист" (далі - ПрАТ "Донецьктурист") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 липня 2010 року між Донецьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Донецьктурист" (тепер - ПрАТ "Донецьктурист") в особі Яклашкіна Ю.А. та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: медпункт літ. Д-1, загальною площею 78,7 кв. м; пункт прокату літ. Г-1, загальною площею 108,8 кв. м; склади В-1-1, В-2-1 загальною площею 156,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки зазначений договір не відповідає вимогам законодавства, укладений із порушенням норм ЦК України (435-15) , статутних документів, і укладено особою, яка не мала повноважень на укладання вказаної угоди, позивач просив визнати його недійсним, як такий, що укладений з порушенням вимог закону - ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ПрАТ "Донецьктурист" задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель: медпункту літ. Д-1 загальною площею 78,7 кв. м, пункту прокату літ. Г-1 загальною площею 108,8 кв. м, В-1, В-2 загальною площею 156,3 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений 5 липня 2010 року між ПрАТ "Донецьктурист" і ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2012 року зобов'язано ОСОБА_3 повернути ПрАТ "Донецьктурист" нежитлові будівлі, а саме: медпункту літ Д-1, загальною площею 78,7 кв. м; пункт прокату літ. Г-1, загальною площею 108,8 кв. м; склади літ. В-1-1, В-2-1, загальною площею 156,3 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У іншій частині вимог заяви ПрАТ "Донецьктурист" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Донецьтурист" про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 5 липня 2010 року № 2246 шляхом покладення зобов'язання на ОСОБА_3 повернути нежитлові будівлі: медпункт літ. Д-1, площею 78,7 кв. м; пункт прокату літ. Г-1, площею 108,8 кв. м; склдів літ. В-1-1, В-2-1 загальною площею 156,3 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Донецьтурист" відмовити, а її позов задовольнити.

У касаційній скарзі ПрАТ "Донецьктурист", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року, та залишити в силі додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2012 року.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Донецьктурист", суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вважав, що голова правління ЗАТ "Донецьктурист" - Яклашкін Ю.А., при укладанні договору купівлі-продажу зі ОСОБА_3, розпоряджаючись майном товариства, перевищив свої повноваження, здійснивши продаж спірного майна без проведення конкурсу, в порушення рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Донецьктурист" від 5 травня 2010 року.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 5 липня 2010 року між ПрАТ "Донецьктурист" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріально, за умовами якого остання придбала нежитлові будівлі медпункту літ. Д-1, загальною площею 78,7 кв. м, пункту прокату літ. Г-1 загальною площею 108,8 кв. м, складів лі.т. В-1-, В-2-1, загальною площею 156,3 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та належних ПрАТ "Донецьктурист".

При укладанні зазначеного правочину від імені ПрАТ "Донецьктурист" діяв його голова правління - Яклашкін Ю.А. - на підставі Статуту товариства.

Рішенням чергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Донецьктурист" № Р-15-13 від 5 травня 2010 року надано дозвіл на реалізацію зазначених об'єктів нерухомого майна шляхом продажу на конкурсній основі за стартовою ціною не нижче експертної оцінки 221 310 грн та голову правління Яклашкіна Ю.А. уповноважено укласти договір купівлі-продажу на зазначених умовах.

Відповідно до п. 3.2.2 Положення про розпорядження майном ПрАТ "Донецьктурист", затвердженого постановою Наглядової ради товариства № ПР-53-2 від 29 жовтня 2009 року, прийняття розпорядчих рішень щодо відчуження окремих інвентарних об'єктів нерухомого майна (будівель, спору, інженерних мереж, передавальних пристроїв тощо) та об'єктів незавершеного будівництва здійснюється лише при наявності відповідного рішення Президії Федерації профспілок України (далі - Президії ФПУ) за умови попередньої згоди постійної комісії Ради ФПУ з майнових питань.

Постановою Президії ФПУ № П-40-17 від 21 квітня 2010 року була погоджена реалізація об'єктів нерухомості пансіонату "Слов'яногірський" ПрАТ "Донецьктурист" також шляхом продажу на конкурсній основі за стартовою ціною, визначеною незалежною експертною оцінкою, але не нижче залишкової вартості.

При цьому суди не врахували, що конкурс при реалізації майна товариства не проводився, тому що це не було передбачено на загальних зборах акціонерів ЗАТ "Донецьктурист" від 5 травня 2010 року, на яких розглядалося і питання продажу оспорюваного майна, що підтверджується протоколом цих зборів № Р-15 від 5 травня 2010 року, згідно якого було вирішено реалізувати об'єкти нерухомості ЗАТ "Донецьктурист", уповноважити голову правління Яклашкіна Ю.А. укласти та підписати договір купівлі-продажу, оформити дане рішення у вигляді окремого додатка до даного протоколу за № Р-15-13, що є його невід'ємною частиною.

У рішенні, прийнятому на загальних зборах товариства і зазначеному у вказаному протоколі немає жодних посилань на необхідність проведення конкурсу.

Згідно п. 9.2 Статуту товариства загальні збори акціонерів є вищим органом Товариства, а згідно п.9.2.6 п/п 11 до компетенції загальних зборів товариства належить прийняття рішення про відчуження основних фондів: нерухомого та рухомого майна, земельних ділянок, будівель, споруд крім тих, що віднесено до інших органів управління Товариством.

Також судами невірно враховано, що оскільки Яклашкіна Ю.А. на посаду голови правління ЗАТ "Донецьктурист" обрано постановою № ПР-51 від 27 травня 2009 року Наглядової ради ЗАТ "Донецьктурист", створення якої не передбачено Статутом товариства, то представництво ним інтересів товариства та виконання обов'язків як голови правління ЗАТ "Донецьктурист" є неправомірним.

Крім того, судами не враховано положення ч. 3 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої обов'язок доведення обставин обізнаності контрагента про наявність певних обмежень повноважень щодо представництва покладається на юридичну особу, від імені якої такий представник діяв із перевищенням повноважень.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) при вирішення спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчих органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися ч. 3 ст. 92, ст. 241 ЦК України. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці,зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 року.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 5 липня 2010 року особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначений Яклашкін Ю.А. (згідно статуту). Будь-які обмеження щодо його представництва від імені юридичної особи не зазначені.

Таким чином, суди без будь-яких обгрунтувань не прийняли до уваги та вважали такими, що не відповідають дійсності, посилання на те, що рішенням загальних зборів не передбачався продаж спірного майна з проведенням конкурсу, та надану позивачкою копію рішення чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Донецьктурист" від 5 травня 2010 року № Р-15-13.

Також не можна погодитись з судовими рішеннями щодо застосування наслідків недійсності правочину, оскільки суд першої інстанції, зобов'язавши ОСОБА_3 повернути спірне майно ПрАТ "Донецьктурист", не здійснив двосторонньої реституції, а скасовуючи це рішення, апеляційний суд передчасно вважав, що спірне майно є переробленою річчю та з порушенням вимог ст. 11 ЦПК України застосував положення ст. 332 ЦК України, яке не було предметом позову.