Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення пенсійного вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року та рішення апеляційного суд Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення пенсійного вкладу.

В обґрунтування позову зазначала, що згідно договору банківського вкладу від 12 серпня 2004 року, укладеного між нею та відповідачем, останнім на депозитний рахунок було прийнято кошти в розмірі 2000 грн.

Станом на 23 травня 2011 року на її рахунку було 140000 грн.

За умовами даного договору вона щоквартально отримувала відсотки у розмірі 23% річних.

У січні 2012 року вона звернулась до відповідача з вимогою про повернення банківського вкладу, але їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю коштів на її рахунку.

Оскільки гроші їй не повернуто вона звернулася до суду з указаним позовом.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 140000 грн, що прийняті публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором банківського вкладу.

Рішенням апеляційного суд Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції в частині в частині відмови в стягненні трьох відсотків річних скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 три відсотки річних за період з 19 січня 2012 року по 17 вересня 2012 року в сумі 2788,52 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині стягнення 23 відсотків річних за договором банківського вкладу та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди нижчих інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) вірно виходили з положень норм статей 509, 1058, 629, 1064 ЦК України.

Висновок суду підтверджений матеріалами справи, дослідженими судом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року та рішення апеляційного суд Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.