Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Юрченко В.П. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 р.

у справі № 808/7758/14(ДО/808/854/14)

за позовом ОСОБА_4

до Мангунської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мангунської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Магунська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.06.2014 р. № 371611 та від 23.10.2014 р. № 11270-15 на суму 1 430,86 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 травня 2009 р. між Володарською районної держадміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) укладено Договір оренди землі № 0131860904151001032, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Володарської райдержадміністрації № 781 від 21.11.2007 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,72 га.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 242 237,86 грн. Пунктом 8 передбачено строк дії договору - 5 років.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 250 грн. за 1 га. щороку, всього вона становить 4 930 грн. за рік.

02.06.2014 р. податковим органом у відповідності до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 371611, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3 717,38 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у Донецькій області від 25 вересня 2014 року № 12756/10/05-19-10 податкове повідомлення-рішення № 371611 від 02.06. 2014 р. залишено без змін, а скаргу без задоволення, та позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб на 1 430,86 грн., у зв'язку з чим Мангуську ОДПІ зобов'язано надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб.

Не погодившись з таким висновками податкового органу, позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 16.10.2014 року № 2348/х/99-99-10- 01-02-15 скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 371611 від 02.06.2014 р., з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Донецькій області від 25.09.2014 р. № 12756/10/05-19-10, - залишено без змін.

Податковим органом на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 12756/10/05-19-10 від 25.09.2014 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 11270-15 від 23.10.2014 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1 430,86 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

З 01.01.2011 р. питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України (2755-17) .

Згідно з пункту 288.4 статті 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 статті 288 цього Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган здійснив розрахунок податкового зобов'язання виходячи з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2014 рік складала 526 138,52 грн., що підтверджується листом Відділу Держемагенства у Володарському районі Донецькій області від 12.09.2014 р. № 3970.

Орендна плата згідно договору оренди становила 2,035 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Відтак, податковим органом було здійснено розрахунок орендної плати з врахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 2014 рік з врахуванням розміру орендної плати, погодженої договором оренди, яка відповідала встановленим Податковим кодексом України (2755-17) розмірам орендної плати.

Водночас, на підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р. (1166-18) до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України були внесені зміни та встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з квітня 2014 року податковим органом був здійснений розрахунок грошового зобов'язання з врахуванням мінімальної межі розміру орендної плати встановленої Податковим кодексом України (2755-17) .

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України (2755-17) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 р. у справі № 808/7758/14(ДО/808/854/14) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.