розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Агрорух" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року по справі № 804/7241/15 за позовом Фермерського господарства "Агрорух" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

Фермерське господарство "Агрорух" звернулось до суду з позовною заявою до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність щодо своєчасної підготовки висновку про повернення ФГ "Агрорух" 151595,08 грн. з бюджету Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та неподання (несвоєчасного подання) цього висновку Васильківській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області для повернення ФГ "Агрорух" надмірно сплачених грошових коштів (орендної плати за землю) у розмірі 151595,08 грн., визнання протиправною бездіяльність щодо не повернення ФГ "Агрорух" 151595,08 грн. надмірно сплачених грошових коштів (орендної плати за землю) у розмірі 151595,08 грн.; стягнення з місцевого бюджету Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь ФГ "Агрорух" суму зайво сплаченої орендної плати за землю у розмірі 151595,08 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2012 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 (директор ФГ "Агрорух") було укладено сім договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району за межами населеного пункту.

Вказані договори оренди 16.11.2012 року були зареєстровані у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи за № 1223855124002218, № 122385512400, № 1223855124002216, № 1223855124002215, № 1223855124002214, № 1223855124002220, № 1223855124002219.

Фермерським господарством "Агрорух" до Східно-Дніпровської ОДПІ у Дніпропетровській області подавались податкові декларації з плати за землю, в тому числі від 26.12.2014 року (за 2014 рік). Розмір орендної плати за землю вважається узгодженим, оскільки декларації подавались позивачем самостійно.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області по справі № 188/1470/13-ц від 27 грудня 2013 року позовні вимоги заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області задоволено. Визнано недійсними ряд розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації про надання ОСОБА_3 дозволів на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу Васильківської сільської ради, а також ряд розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації про затвердження ОСОБА_3 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району за межами населеного пункту.

Визнано недійсними сім договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району за межами населеного пункту, які укладено 08.11.2012 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією і ОСОБА_3 Скасовано державну реєстрацію вказаних договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району за межами населеного пункту.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 16 червня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року залишені без змін.

ФГ "Агрорух" звернулось з заявою від 29 грудня 2014 року № 44, до начальника Східно-Дніпровської ОДПІ у Дніпропетровській області, в якій просило повернути кошти згідно поданої уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 154052,20 грн.

Податковим органом, листом від 19.01.2015 року № 39/9, голові Васильківської сільської ради було направлено для погодження висновок від 19.01.2015 року № 7, згідно з реєстром висновків від 19.01.2015 року № 2 та проханням протягом двох робочих днів повернути погоджений висновок або письмову відмову у його погодженні з зазначенням причин незгоди.

Сільським головою 20.01.2015 року надано відповідь № 18, в якій зазначено, що Васильківська сільська рада не вбачає підстав для погодження вищевказаних документів, оскільки висновок податкового органу, зроблений на підставі ст.ст. 191, 20 ПК України, не є підставою для вчинення будь яких дій сільською радою і не є документом, який зобов'язаний вчинити ті чи інші дії.

Аналогічного змісту відповідь надана сільським головою 27.01.2015 року № 26 на № 26/9 від 26.01.2015 року.

Як вірно встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, до жовтня 2014 року земельні ділянки були засіяні та використовувались ФГ "Агрорух".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 2 Закону України № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV (161-14) ) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, плата за землю.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Крім цього, п 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Також, відповідно до положень п. 43.4 ст. 43 ПК України платником податків подається заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобовязання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків з рахунку в банку.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є місцеві (сільські, селищні міські) ради та без їх підтвердження про повернення сплаченої суми, кошти повернуті бути не можуть.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону № 161-XIV у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи наявність факту використання позивачем земельних ділянок за спірний період часу.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.