головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Олійник А.С., розглянувши заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа - Хмельницька міська рада, про припинення спільної частково власності, виділ в натурі частки нерухомого майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою,

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником 11/50 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, які він успадкував після смерті дружини - ОСОБА_9, яка в свою чергу придбала вказане майно, згідно договору купівлі-продажу, у 1988 році. Відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 володіють 39/50 частинами цього домоволодіння, згідно рішення суду від 24 червня 1981 року.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_10, у січні 2013 року, в справу вступив ОСОБА_7, як правонаступник померлого.

Спільна часткова власність на вказане нерухоме майно створює йому, позивачу, незручності, в зв'язку з чим він звернувся до суду із даним позовом. Просив припинити спільну часткову власність та виділити йому у власність його частину в натурі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0908 га, що розташована по АДРЕСА_1, відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 19 липня 2012 року №30/12, додатку 2, варіанту 2, виділивши:

ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0171 га, яка на плані позначена зеленим кольором ;

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельну ділянку, яка на плані позначена синім кольором.

У спільному користуванні ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишено земельну ділянку площею 0,0087 га, яка на плані позначена жовтим кольором. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_6 відхилено. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_7, ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст. ст. 356, 358, 364, 367 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Одночасно заявники просять поновити строк на звернення до суду із заявою, посилаючись на поважність причин його пропуску, зокрема, на те, що ухвалу суду касаційної інстанції, про перегляд якої порушується питання, надіслано на їх адресу 21 липня 2014 року, а отримано у серпні 2014 року, на підтвердження чого надано копію поштового відправлення від 21 липня 2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк (ч. 3 ст. 356 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, такі ж вимоги передбачені ч. 3 ст. 356 цього Кодексу.

Клопотання підлягає задоволенню, а пропущений строк - поновленню, оскільки наведена заявниками причина пропущення строку для подання заяви є поважною.

Як приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року у справі за позовом про виділ частки у будинку в натурі та усунення перешкод у користуванні належною часткою, постанову Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі за позовом про поділ жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як роз'яснено у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Враховуючи викладене вище, посилання заявників на постанову Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі за позовом про поділ жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні, не можуть бути взяті до уваги, оскільки таке рішення не входить до переліку судових рішень, якими слід обґрунтовувати неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

При постановлені ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року, суд виходив із того, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права та вважав обґрунтованими висновки про те, що рішенням Хмельницького міського суду від 24 червня 1981 року визнано за відповідачами право власності на частину будинку, у зв'язку з чим було проведено розподіл спільної часткової власності з виділенням учасникам спільної власності на будинок їх часток у натурі, що свідчить про припинення між сторонами права спільної власності.

Зі змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, на яку заявник посилається, як на підставу перегляду судового рішення, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки в одному випадку (судове рішення, яке є предметом перегляду) суд зазначив, що є рішення суду, яким проведено розподіл спільної власності з виділенням частки кожному із співвласників, а в іншому випадку (судове рішення, на яке заявник посилається, як на підставу перегляду судового рішення) суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій, проводячи поділ спільного майна, не перевірили відповідних дозволів з метою правильного вирішення спору, допустимість пов'язаних із виділенням частки домоволодіння в натурі переобладнань і перепланувань, даних про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частини будинку, при цьому судами не перевірено кому належить спірний будинок і в якій частці.

Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупністю таких умов: судом касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже зміст заяви та додана до неї копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року у справі за позовом у справі за позовом про виділ частки у будинку в натурі та усунення перешкод у користуванні належною часткою, не можуть свідчити про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки із них не вбачається різного тлумачення судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; відсутнє різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; відсутнє різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання спірних правовідносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; відсутнє різне застосування правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

За таких обставин, наведені заявниками доводи не містять сукупність вказаних умов та ознак неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Клопотання ОСОБА_7, ОСОБА_6 про поновлення строку на подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_7, ОСОБА_6 строк на подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року.

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа - Хмельницька міська рада, про припинення спільної частково власності, виділ в натурі частки нерухомого майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою за заявою ОСОБА_7, ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 грудня 2013 року.