головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А.,Завгородньої І.М., Євтушенко О.І.,Ситнік О.М.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня" про виплату середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року, додаткове рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 травня 2012 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року визнано неправильним формулювання комунальним підприємством "Трускавецька міська лікарня" (далі - КП "Трускавецька міська лікарня") запису в трудовій книжці про звільнення її з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України та змінено формулювання запису в трудовій книжці про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказуючи, що трудовий договір на час звернення до суду не розірваний, трудову книжку не видано, остаточного розрахунку не здійснено, просила стягнути з відповідача 47 729 грн. 33 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 90 675 грн. 04 коп. компенсації у розмірі 120 % ставки НБУ за кожний день затримки виплати заробітної плати за період з 15 листопада 2006 року по 01 вересня 2009 року, 3950 грн. та 9098 грн. 46 коп. витрат на правову допомогу, а також 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа переглядалася неодноразово.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з КП "Трускавецька міська лікарня" на користь ОСОБА_6 3950 грн. витрат на правову допомогу та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог про зобов'язання КП "Трускавецька міська лікарня" видати наказ з новим днем її звільнення та в цей самий день видати належним чином оформлену трудову книжку; про зобов'язання КП "Трускавецька міська лікарня" видати наказ з новим днем її звільнення, яким звільнити її з формулюванням: "розірвання трудового договору з акушеркою стаціонару жіночої консультації зі стаціонаром Трускавецької міської лікарні у зв'язку з ліквідацією стаціонару жіночої консультації та скороченням штату його працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України"; про зобов'язання КП "Трускавецька міська лікарня" видати їй на руки в день видачі наказу з новим днем її звільнення належним чином оформлену трудову книжку з дотриманням вимог; про зобов'язання КП "Трускавецька міська лікарня" дотримуватись трудового законодавства; про визнання дій адміністрації КП "Трускавецька міська лікарня" протиправними у зв'язку з грубим порушенням трудового законодавства, що призвело до позбавлення права на заробіток, позбавлення права на оформлення пенсії, нанесення моральної шкоди та інших наслідків - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року у частині стягнення з КП "Трускавецька міська лікарня" на користь ОСОБА_6 3950 грн. витрат на правову допомогу та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди скасовано, у задоволенні цієї частини позову відмовлено. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 травня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а також рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, суди керувалися тим, що після звільнення, 16 листопада 2006 року КП "Трускавецька міська лікарня" направляло ОСОБА_6 лист з пропозицією з'явитися на роботі та отримати трудову книжку, однак ОСОБА_6 такою пропозицією не скористалася. Відмовляючи у внесенні змін до дати звільнення суди вказували, що рішення суду про зміну формулювання причини звільнення не тягне за собою зміну дати звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_6 не довела, що неправомірне звільнення призвело до моральних страждань, а вимоги про відшкодування судових витрат є безпідставними.

Погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак вказані вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом дотримані не були.

Судами встановлено, що наказом від 15 листопада 2006 року № 131 "Про звільнення з роботи ОСОБА_6." останню звільнено з роботи на підставі пункту 6 ст. 36 КЗпП України як таку, що відмовилась продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці (а.с. 8, т. 1).

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області

від 23 вересня 2008 року, що набрало законної сили 23 грудня 2008 року, визнано неправильним формулювання звільнення позивача з роботи наказом від 15 листопада 2006 року № 131 як звільнення "акушерки жіночої консультації ОСОБА_6 з 15 листопада 2006 року по пункту 6

ст. 36 КЗпП, як таку, що відмовилась продовжувати роботу в міській лікарні у зв'язку із змінами істотних умов праці" та змінено формулювання звільнення на "розірвання трудового договору з акушеркою стаціонару жіночої консультації зі стаціонаром Трускавецької міської лікарні у зв'язку з ліквідацією стаціонару жіночої консультації та скороченням штату його працівників по пункту 1 ст. 40 КЗпП" (а.с. 215, т. 1).

Тобто, з моменту звільнення трудова книжка ОСОБА_6 перебувала у КП "Трускавецька міська лікарня".

Колегія суддів погоджується з висновок суду, що з часу звільнення і до набрання чинності 23 грудня 2008 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року про внесення змін до формулювання причини звільнення ОСОБА_6 підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки не вбачається, оскільки 16 листопада 2006 року ОСОБА_6 направся лист про необхідність отримання трудової книжки (а.с. 118, т. 1). ОСОБА_6 не надано доказів, що вона зверталася після отримання листа до КП "Трускавецька міська лікарня" за трудовою книжкою, але їй у цьому було відмовлено.

Разом з тим, після набрання чинності рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року, КП "Трускавецька міська лікарня" з 23 грудня 2008 року зобов'язане було виконати вказане рішення та внести відповідний запис до трудової книжки і видати трудову книжку ОСОБА_6 з виправленим записом формулювання щодо причини звільнення.

У вказаний період часу ОСОБА_6 не працювала у КП "Трускавецька міська лікарня".

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно з частиною 4 ст. 235 КЗпП України та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) , при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Трудова книжка була видана представнику ОСОБА_6 лише 02 вересня 2009 року. Тобто, з 23 вересня 2008 року до 02 вересня 2009 року відбулася затримка у видачі трудової книжки.

На вказані обставини було звернуто увагу в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2011 року, однак при перегляді справи, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції вказівки суду касаційної інстанції не виконали.

Такі порушення процесуального закону унеможливлюють постановлення рішення судом касаційної інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції при постановленні рішення не було виконано обов'язків, передбачених ст. 303 ЦПК України, не встановлено фактичних обставин справи, не надано їм оцінки та не застосовано закон, що регулює спірні правовідносини, не обраховано розміру середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не врахував, що КП "Трускавецька міська лікарня" порушено вимоги чинного трудового законодавства щодо звільнення ОСОБА_6, що підтверджено рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року, суд першої інстанції навів мотиви, за яких він вважав, що ОСОБА_6 спричинена моральна шкода, що має бути відшкодована відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України та вказав розмір такого відшкодування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд апеляційної інстанції при переоцінці наданих доказів не навів доводів, з урахуванням яких підтверджено відсутність у ОСОБА_6 моральних страждань у зв'язку з порушенням щодо неї норм трудового законодавства.

За таких обставин, рішення апеляційного суду у частині відмови ОСОБА_6 у відшкодуванні моральної шкоди, належить скасувати, а рішення суду першої інстанції у цій частині залишити в силі.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував, що матеріали справи містять докази щодо укладення ОСОБА_6 відповідного договору та звіт фахівця щодо проведеної роботи.

У іншій частині висновки суду є обґрунтованими і доводами касаційної скарги не спростовуються, оскільки нарахування компенсації у розмірі ставки НБУ на середній заробіток за час вимушеного прогулу не передбачено трудовим законодавством, яким врегульовано спірні правовідносини. Суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку та дослідили питання відшкодування витрат на іншу правову допомогу, витрат, пов'язаних з відривом від звичних занять та на пересилання поштової кореспонденції, надали їм відповідну правову оцінку і доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 333, 336, 337, 338, 339, 342, 343, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року у частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 та про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3950 грн. скасувати, а рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року у цій частині залишити в силі.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року у частині залишення без змін рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року та додаткового рішення Трускавецького міського суду Львівської області 23 травня 2012 року про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасувати, а справу у цій частині передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.