Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.07.2014 № 0005062220 та від 05.09.2014 № 0001032209.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2014 року (декларація від 18.03.2014 № 9013962079); за березень 2014 року (декларація від 17.04.2014 № 9021294483); за квітень 2014 року (декларація від 14.05.2014 № 9027296784); за травень 2014 року (декларація від 11.06.2014 року № 9033133749), складено акт від 20.06.2014 № 313/10-04-22-20/19417702, в якому зафіксовані порушення: п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, на загальну суму 875 760 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2014 року - на суму 218 940 грн.; за березень 2014 року - на суму 218 940 грн.; за квітень 2014 року - на суму 218 940 грн.; за травень 2014 року - на суму 218 940 грн.

До вказаного висновку податковий орган прийшов з огляду на те, що під час перевірки встановлено розбіжність на суму 218 940 грн. у кожному місяці (позивач задекларував залишок у сумі 218 940 грн., а за даними перевірки цей показник дорівнює " 0", таким чином, розбіжність становить "-218 940 грн.").

10.07.2014 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0005062220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий - травень 2014 року у загальному розмірі 875 760 грн.

Крім того, у серпні 2014 року контролюючим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства за червень 2014 року, про що складно акт від 19.08.2014 № 160/10-04-15-20/19417702, яким встановлено порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) за червень 2014 року на суму 218 940 грн.

05.09.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001032209 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 218 940 грн.

Також судами встановлено, що відображений позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень та червень 2014 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) в сумі 218 940 грн. є результатом господарських операцій позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у період з серпня 2007 по грудень 2010 року.

Позивач задекларував залишок від'ємного значення у сумі 219 650 грн. за вказаними господарськими операціями в податковій декларації за жовтень 2012 року.

В листопаді 2012 року податковий орган провів перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість (акт перевірки від 23.11.2012 № 1005/15-2/19417702). В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства та прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0009721502, згідно з яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 219 627 грн.

Однак, рішенням від 14.02.2013 № 368/10/10-206/867 Державна податкова служба у Київській області задовольнила скаргу позивача та скасувала податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0009721502.

В подальшому кожного наступного звітного (податкового) періоду позивач декларував залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, проводячи камеральні перевірки, визнавав декларування від'ємного значення методологічними помилками та приймав податкові повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість.

Оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями за період з серпня 2007 року по грудень 2010 року було надано під час розгляду адміністративної справи № 810/2947/14.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 в адміністративній справі № 810/2947/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 004112220, а також інші податкові повідомлення-рішення, були визнані протиправними та скасовані. При цьому, суди перевірили зміст господарських операцій та дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у вказаній сумі.

Податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2013 № 0004112220 позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 219 096 грн. Підставою для прийняття вказаного рішення слугував акт перевірки від 22.11.2013 № 272/22-2/19417702, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело, зокрема, до завищення суми податкового кредиту за податкові періоди, в яких виникло від'ємне значення, та заниження ПДВ на загальну суму 2 296 грн., а також про порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації з ПДВ за вересень 2013, на суму 219 096 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредит наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). Крім того, рішеннями судів підтверджено право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями, внаслідок здійснення яких у позивача виник залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 218 940 грн., та який декларувався позивачем у лютому, березні, квітні, травні та червні 2014 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 4.6.6, 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (z1490-11) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Також, згідно з роз'ясненням ДПС України щодо застосування пп. 4.6.7 п. 4 розділу ІV Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 № 1492 (z1490-11) , у разі коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення задекларованого платником податку залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ і виписано повідомлення-рішення за формою "В4" та якщо платником податку здійснювалось оскарження такого податкового повідомлення-рішення, яке після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження залишене "Без змін", а скарга - "Без задоволення", то сума завищеного залишку від'ємного значення зі знаком "-" підлягає відображенню по картці особового рахунку платника податку протягом десяти календарних днів та по рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду, в якому закінчено процедуру оскарження.

У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи дають право на висновок про правомірність формування показників податку на додану вартість по деклараціям за лютий, березень, квітень та травень 2014 року, з огляду на правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями в період з серпня 2007 року по грудень 2010 року та відповідно до наданого права платнику на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредит наступного податкового періоду (рядок 24 декларації)

Відповідно до встановлених обставини та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .