розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року по справі № 628/2719/15-а за позовом ОСОБА_3 до Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області про визнання нечинним рішення Грушівської сільради в частині встановлення транспортного податку, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області про визнання нечинним рішення Грушівської сільради від 20.01.2015 року в частині встановлення транспортного податку з 01.01.2015 року.

Постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Грушівської сільської ради LIX сесії VI скликання від 20.01.2015 року "Про врегулювання питань справляння податків на території Грушівської сільської ради відповідно до норм Податкового кодексу України (2755-17) ", яким, встановлено, зокрема, транспортний податок на території Грушівської сільської ради, а також затверджено Положення про транспортний податок на території Грушівської сільської ради (пункт 1). Це рішення набирає чинності з 01.01.2015 року (пункт 5 Рішення).

Положення про транспортний податок на території Грушівської сільської ради, яке є додатком № 2 до рішення LIX сесії VI скликання від 20.01.2015 року, визначає об'єкти оподаткування, платників податку, розміри ставок, податковий період та інші обов'язкові елементи для справляння транспортного податку на території Грушівської сільської ради.

Вважаючи неправомірним рішення Грушівської сільської ради LIX сесії VI скликання від 20.01.2015 року в частині встановлення транспортного податку з 01.01.2015 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області LIX сесії VI скликання від 20.01.2015 року "Про врегулювання питань справляння податків на території Грушівської сільської ради відповідно норм Податкового кодексу України (2755-17) ", прийняте з дотриманням вимог діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із дотримання Грушівською сільською радою установленого чинним законодавством порядку оприлюднення рішення Грушівської сільської ради LIX сесії VI скликання від 20.01.2015 року. Разом з тим, скасував рішення суду першої інстанції через порушення ним приписів процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до статті першої Податкового кодексу України (2755-17) - цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Кодексу - в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Згідно п. 8.3 ст. 8 - до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 - місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

В пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , який набув чинності 01.01.2015 року, зазначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Разом з тим, відповідач, виконуючи рекомендацію Закону № 71-VІІІ (71-19) та приймаючи спірне рішення, зобов'язаний був дотримуватись інших обов'язкових приписів Податкового кодексу України (2755-17) , а саме, пп.12.3.4 ст. 12, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Крім того, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила.

Колегія суддів також зазначає, що Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час, як пп. 12.3.4 Кодексу законодавцем чітко встановлено повноваження міської ради при встановленні місцевих податків та зборів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині відмови у задоволенні позовних вимог у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року по справі № 628/2719/15-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.