розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року,

У листопаді 2009 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача боргу за договором позики.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 15 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 34-157/07-А, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 34 590 доларів США зі сплатою 10 процентів річних строком до 14 березня 2008 року. Відповідач не виконує зобов'язань за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 29 жовтня 2009 року становить 457 458,81 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суд м. Києва від 27 липня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 457 458,81 грн. та 1 820 грн. судових витрат, а всього 459 278,81 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року заочне рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 27 липня 2010 року змінено у частині стягнення пені за прострочення погашення заборгованості за кредитним договором № 34-157/07-А від 15 березня 2007 року з 206 199 грн. 85 коп. до 149 691 грн. 79 коп. Всього стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 369 898 грн. 96 коп. та 1 820 грн. судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2010 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У п. 22 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції (995_004) створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6.

У справі "Стрижак проти України" Європейський суд з прав людини констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на відмову повідомити заявника про дату та час слухання у цій справі (пункти 39-41 рішення).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно із ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що адресовану ОСОБА_3 судову повістку було повернуто до апеляційного суду із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 169), що не є належним доказом її вручення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилалася на не встановлення судом першої інстанції обставин справи, а також на те, що ухвалюючи заочне рішення суд позбавив її права брати участь у судовому засіданні та обгрунтовувати свої заперечення проти позову.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи без участі ОСОБА_3, поза увагою апеляційного суду залишилися доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, а також та обставина, що суд ухвалив заочне рішення у справі.

За таких обставин суду апеляційної інстанції необхідно було через належне повідомлення про час і місце розгляду справи забезпечити ОСОБА_3 участь у розгляді справи в апеляційному суді.

Таким чином, апеляційним судом було порушено право ОСОБА_3 на участь у судовому засіданні, що позбавило її можливості під час розгляду справи надати пояснення, висловити заперечення та звернути увагу суду на ті обставини, які могли бути важливими для її правильного вирішення.

З огляду на викладене, всупереч статті 6 Конвенції апеляційним судом не було забезпечено справедливості судової процедури.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних