Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_9, Комунальне підприємство "ОМБТІ та РОН", приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстраційна служба головного управління юстиції в Одеській області, про визнання державної реєстрації права власності недійсною та визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що власниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частинах були ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які померли ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно.

ОСОБА_8, скориставшись довірливим ставленням ОСОБА_4, шляхом обману отримала від неї документи, необхідні для реєстрації права власності на вищевказану квартиру. На підставі підробленого судового рішення відповідач визнала дійсною усну угоду купівлі-продажу цієї квартири між нею, ОСОБА_13, ОСОБА_14, зареєструвала своє право власності на цю квартиру та 18 вересня 2006 року відчужила її ОСОБА_3

Такими діями ОСОБА_8 фактично позбавила позивачів як спадкоємців померлого ОСОБА_14 права власності на спірну квартиру.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2013 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, недійсним.

У позові про скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу відмовлено.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

У позові про скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2013 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано та в позові в цій частині відмовлено.

У решті рішення залишені без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 задовольнено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року скасовано, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2013 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року залишено в силі.

У вересні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 215, 216, 330, 388 ЦК України.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що, на думку заявника, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 07 листопада 2012 року, 18 вересня 2013 року, які прийняті в порядку ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, за результатами розгляду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Відповідно до п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.

Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

З огляду на вищевикладене, постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 07 листопада 2012 року, 18 вересня 2013 року не є тими судовими рішеннями, на які може здійснюватися посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

Із урахуванням вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у допуску до провадження Верховного Суду України справи необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_9, Комунальне підприємство "ОМБТІ та РОН", приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстраційна служба головного управління юстиції в Одеській області, про визнання державної реєстрації права власності недійсною та визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовити.