розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про тлумачення правочину, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 28 серпня 2000 pоку між нею та ОСОБА_5 укладено угоду, згідно із преамбулою якої сторони здійснювали керівництво та контроль за простими іменними акціями Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі - ВАТ "КЗТВ"). Фактично, спірна угода не мала для сторін жодних правових наслідків та протягом більш ніж тринадцяти років вона була формально чинною, сторони жодного разу не пред'являли одна до одної будь-яких вимог щодо реалізації її положень. Однак, 03 липня 2013 pоку до Київського районного суду м. Донецька було подано позов до ОСОБА_4 про стягнення з неї еквіваленту 1 500 000 доларів США за, начебто, порушення умов спірної угоди.

Рішенням суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено, a рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

06 листопада 2013 року до Шевченківського районного суду м. Києва позивачкою подано позов про визнання спірної угоди недійсною, а 08 листопада 2013 року до цього ж суду нею подано позов до відповідача та компанії Релемен Траст Лімітед (Республіка Кіпр) про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_5 та компанією Релемен Траст Лімітед договору про відступлення права вимоги за спірною угодою.

Просила ухвалити рішення про тлумачення змісту окремих положень письмової угоди від 28 серпня 2000 pоку, укладеної між нею та ОСОБА_5

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня

2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 24 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 -

ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що 28 серпня 2000 pоку між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено угоду про досягнення спільної мети, у якій домовилися використовувати всі можливості для фінансового оздоровлення ВАТ "КЗТВ" і визначили основні напрямки такої діяльності (а.с. 1113).

20 листопада 2012 року між ОСОБА_5 та компанією Релемен Траст Лімітед укладено договір про відступлення права вимоги за угодою від 28 серпня 2000 року (а.с. 1416).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди від 28 серпня 2000 року недійсною.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, компанії Релемент Траст Лімітед про визнання договору про відступлення права вимоги за угодою від 28 серпня 2000 року недійсним.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просила ухвалити рішення про тлумачення окремих положень угоди від 28 серпня 2000 року на підставі вимог ст. 213 ЦК України.

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суди дійшли правильного висновку, що позивач не зазначає у позові які саме пункти угоди необхідно тлумачити, його вимоги направленні на встановлення змісту волі учасників правочину, який (зміст) не знайшов відображення в тексті правочину, тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, оскільки фактично між сторонами виник спір щодо невідповідності вимогам закону окремих умов угоди від 28 серпня 2000 року, що є предметом розгляду інших спорів. Крім того, у п. 8.5 угоди зазначено, що вона укладена при повному взаємному розумінні предмету даної угоди в цілому та зміст кожного із її пунктів окремо.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ