Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. у справі за його позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними, зобов'язання поновити виконавче провадження, примусово виконати постанову Ярмолинецького районного суду від 24.02.2010 р. та стягнення з Державного бюджету України на його користь 1000 грн. моральної шкоди.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними дії заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Лабчука Р.М. щодо примусового виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.02.2010 р. у справі № 2а-1/2010, а саме - порушення строків відкриття та поновлення виконавчого провадження, порушення порядку та строків направлення копій документів про вчинені виконавчі дії на адресу сторін виконавчого провадження, порушення строків та порядку винесення та направлення постанов про накладення штрафу боржнику, порушення порядку контролю за виконанням рішень державного виконавця та стану виконання рішення суду, не вжиття заходів по стягненню виконавчого збору, порушення порядку взаємодії органів Державної виконавчої служби та прокуратури України, щодо безпідставного закриття виконавчого провадження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення в цій частині справи та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.01.2011 року позивач звернувся до начальника Державної виконавчої служби м. Хмельницького із заявою про примусове виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.02.2010 р. на підставі виконавчого листа № 2а-1, виданого 17.01.2011 р.

Постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчука Р.М. від 26.01.2011 р. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-1 та встановлено строк для добровільного виконання постанови.

Боржник у встановлений державним виконавцем строк вимоги постанови від 26.01.2011 р. не виконав, заходи в порядку статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем вжито не було.

Постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчука Р.М. від 21.02.2011 р. зупинено виконавче провадження у зв'язку із направленням подання про роз'яснення рішення суду.

14.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.02.2010 р., до якої надав копії ухвали Ярмолинецького районного суду від 18.05.2011 р. про роз'яснення судового рішення та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р. про повернення апеляційної скарги. Вказана заява отримана особисто заступником начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчуком Р.М. 14.09.2011 р.

Постановою заступника начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчуком Р.М. від 26.09.2011 р. поновлено виконавче провадження.

Постановами заступника начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчука Р.М. від 14.10.2011 р. та 31.10.2011 р. за невиконання рішення суду на ТУ ДСА у Хмельницькій області накладено штраф у розмірах 680 грн та 1360 грн, які були здані на пошту 28.10.2011 р. та 11.11.2011 р., а отримані боржником 31.10.2011 р. та 14.11.2011 р. відповідно.

31.10.2011 р. заступником начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчуком Р.М. на адресу прокуратури м. Хмельницького направлено подання про притягнення посадових осіб ТУ ДСА в Хмельницькій області до кримінальної відповідальності за вих. № 5247/1-09 у якому відсутній підпис начальника органу державної виконавчої служби і наявний лише підпис державного виконавця. Відсутні належні відомості про виконавче провадження (№ виконавчого провадження, розгорнуті відомості про стягувача та боржника тощо), не зазначено дату відкриття виконавчого провадження, не зазначено прізвище, ім'я, по батькові особи, яка вчинила протиправне діяння, замість переліку документів що додаються, зазначено "додаток на 20 арк".

Постановою заступника начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчука Р.М. від 31.10.2011 р. закінчено виконавче провадження у зв'язку із вжиттям державним виконавцем вичерпних заходів, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та у зв'язку з тим, що без участі боржника рішення суду виконати не можливо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходив з безпідставності зазначених позовних вимог у зв'язку з відсутністю факту реального заподіяння моральної шкоди позивачу, так як останнім не доведено наявність такої шкоди, з матеріалів справи не можливо встановити ступінь душевних страждань позивача в результаті протиправних дій відповідача, а також наявність причинно - наслідкового зв'язку між діями органів державної виконавчої служби і визначеною позивачем нанесеною йому моральною шкодою. Крім того позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами суму у 1000 грн, яка на його думку підлягає стягненню за заподіяну моральну шкоду.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнання протиправними дій відповідача є достатнім та належним способом захисту прав та інтересів позивача.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи позивач не надав доказів заподіяння такої шкоди, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на встановлені апеляційним судом порушення вимог закону з боку відповідача також є безпідставним, оскільки факт заподіяння шкоди, в тому числі моральної, повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, а самі по собі факти порушень вимог закону не можуть свідчити про заподіяння такої шкоди.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .