Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про проходження публічної служби,-

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про скасування наказу від 10.06.2011 р. № 760 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу від 04.07.2011 р. № 109 о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ та поновлення на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку МВМ Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

Скасовано наказ відповідача від 10.06.2011 р. № 760 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України.

Скасовано накази відповідача від 04.07.2011 р. № 109 о/с та від 10.08.2011 р. № 168 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України.

Зобов'язано відповідача поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ України на попередній посаді з 10.08.2011 р.

З такими рішенням апеляційного суду не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 р. № 3460-IV службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу захищати і охороняти від протиправних посягань, зокрема, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до пункту 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п) ) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперативного уповноваженого сектору карного розшуку МВМ Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області від 10.06.2011 р. № 760 за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у ігноруванні вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ та Директиви Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2004 р. № 8 "Питання службового етикету працівників органів внутрішніх справ України" позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Підставою для цього став висновок службового розслідування від 10.06.2011 р. за фактом порушення службової дисципліни працівниками Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, яким встановлено, що 03.06.2011 р. позивач разом із іншими працівниками Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричинили тілесні ушкодження капітану міліції ОСОБА_9 у його службовому кабінеті.

Наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області від 04.07.2011 р. № 109 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі пункту 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) з 04.07.2011 р.

Наказом т.в.о. начальника ГУ МВС України в Харківській1 області від 10.08.2011 р. № 168 о/с внесено зміни до наказу від 04.07.2011 р. № 109 о/с в частині звільнення позивача з 10.08.2011 р.

Постановою прокурора Харківської області від 20.06.2011 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом отримання старшим слідчим СВ Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_9 тілесних ушкоджень стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та позивача у зв'язку із відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що факт знаходження позивача у службовий час в кабінеті слідчого за відсутності конкретного завдання по службі (тобто за відсутності явної службової необхідності), факт невжиття дій з припинення можливо протиправної (з ознаками вчинення злочинного діяння) поведінки слідчого, а також факт неповідомлення безпосереднього та старшого прямого начальника про можливо протиправну поведінку слідчого є грубим порушенням службової дисципліни.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на постанови прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи не сприймаються як належні та допустимі докази відсутності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки, по-перше, вказані постанови винесені на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу злочину, а не у зв'язку з відсутністю події, по-друге, не спростовують факту вчинення позивачем порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а тому накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідає тяжкості скоєного проступку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, оскільки позивач у періоди з 06.06.2011 р. по 10.06.2011 р. та з 17.06.2011 р. по 15.07.2011 р. перебував на лікарняному, про що свідчать листки непрацездатності.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що висновок службового розслідування від 10.06.2011 р. не містить відомостей про те, які саме дії чи бездіяльність вчинив позивач в порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України та Директиви МВС України від 28.04.2004 р. № 8, у висновку зафіксовано лише наявність протиріч між свідченнями ОСОБА_9 та інших працівників карного розшуку, але не дано жодної оцінки достовірності свідчень кого-небудь з них.

Також апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_9 з будь-якими заявами про вчинення відносно нього протиправних дій не звертався, а 06.06.2011 р. звернувся із заявою, в якій просив не проводити службове розслідування з приводу отримання ним тілесних ушкоджень та жодних претензій ні до кого не має.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_9 був доставлений до лікарні вночі 05.06.2011 р. у нетверезому стані, про що свідчить листок непрацездатності № 440102, в якому зазначено про наявність в його крові 0,31 проміле алкоголю.

Також апеляційний суд виходив з того, що в постанові про порушення кримінальної справи містяться відомості, що спростовують пояснення ОСОБА_9 про те, що йому погрожували пістолетом та надягали наручники, оскільки в цей день ніхто з учасників події не отримував їх, зокрема, постанова містить відомості про неможливість отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вказаний ним час та за вказаними ним обставинами, а той факт, що він був доставлений до лікарні в нетверезому стані дає можливість припустити, що він міг отримати їх в іншому місці за інших обставин.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що грубим порушенням дисципліни з боку позивача відповідач вважав виключно обставини нанесення тілесних ушкоджень слідчому Попенку Д.В., однак за результатами проведеної перевірки в порушенні кримінальної справи відносно позивача по даному факту відмовлено, інших даних, які б свідчили про порушення позивачем дисципліни висновок службового розслідування не містить, звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .