суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Восход», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Восход» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа» про відшкодування витрат,

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Восход» в особі директора Брюховецької Л.П. на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Восход» ( далі - ТзОВ АП «Восход» ), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог, із урахуванням уточнень, ОСОБА_3 зазначила, що 18 вересня 2004 року близько 13-ої години на мосту № 2 в м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «Кіа Соренто» державний номерний знак НОМЕР_3, та перебував на той час у трудових відносинах з ТзОВ АП «Восход», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй автомобіля «Опель Кадет» державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 В результаті вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди належному їй автомобілю завдано механічних пошкоджень.

ТзОВ АП «Восход» звернулося із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЗАТ УСК «Княжа», про відшкодування витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТзОВ АП «Восход» посилалося на те, що товариством та страховиком відшкодовано матеріальну шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП, а тому поданий позивачкою позов є безпідставний, та потяг за собою необґрунтовані матеріальні витрати товариства, які відповідачі просили стягнути з ОСОБА_3 на їх користь.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року, позов ОСОБА_3 до ТзОВ АП «Восход», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ АП «Восход» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суму в розмірі 21 895 грн 39 коп., витрати з оплати послуг спеціаліста в сумі 350 грн, судові витрати в сумі 230 грн 96 коп., а всього 22 476 грн 35 коп.

В задоволенні зустрічного позову ТзОВ АП «Восход» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» про відшкодування витрат, відмовлено.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року було виправлено описку в рішенні суду та в абзаці другому резолютивної частини рішення зазначено: стягнуто з ТзОВ АП «Восход» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суму в розмірі 21 895 грн 39 коп., витрати з оплати послуг спеціаліста в сумі 350 грн, судові витрати в сумі 222 грн 45 коп., а всього 22 467 грн 84 коп.

У касаційній скарзі ТзОВ АП «Восход» просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із приписів ст. 1194 ЦК України та прийшов до висновку, що позивачка ОСОБА_3 має право на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21 895 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Зазначений розмір матеріального відшкодування місцевий суд стягнув з ТзОВ АП «Восход», оскільки визнаний винним у скоєнні ДТП ОСОБА_4, на момент скоєння ДТП перебував з ним у трудових відносинах.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та закону з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2004 року на мосту № 2 в м. Дніпропетровську з вини водія ОСОБА_4, який перебував в трудових відносинах з ТзОВ АП «Восход», сталася дорожньо-транспортна пригода. В результаті якої автомобілю «Опель Кадет», державний номерний знак НОМЕР_2, було завдано механічних пошкоджень.

22 серпня 2004 року між ЗАТ УСК «Княжа» та ТОВ АП «Восход» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з умов яким сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 25 500 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору та згідно зі звітом № 35 про визначення збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля, від 05 листопада 2004 року, складеного ПП «Експрес-Сервіс-Альфа» за заявою ЗАТ «УСК «Княжа», було проведено виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 3979 грн 61 коп., а відповідачем сплачена франшиза в сумі 510 грн.

Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця Захорольського В.Я. від 18 жовтня 2004 року, складеного за заявою ОСОБА_3, розмір матеріальної шкоди, завданої останній, як власнику автомобіля «Опель Кадет» державний номерний знак НОМЕР_2, визначено в сумі 14 113 грн 17 коп.

Згідно з висновком експерта-автотоварознавця № 1021 від 16 червня 2007 року, призначеної судом експертизи, розмір завданої ОСОБА_3 матеріальної шкоди визначено в сумі 13 220 грн 01 коп.

Разом з тим, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, суди виходили із доказів про фактичні витрати у 2005 році, понесені позивачкою на ремонт і сервісне обслуговування свого транспортного засобу.

Протиріччя в документах щодо розміру шкоди, завданої позивачу у ДТП судами не усунені і в судових рішеннях взагалі не зазначено, чому докази щодо розміру шкоди, які спростовують заявлені вимоги, судами відхилені.

Неправильно судом також застосована ст. 1194 ЦК України відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відшкодовує

різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

З огляду на це суди мали з'ясувати вартість транспортного засобу до ДТП; ліміт страхової відповідальності ЗАТ «УСК «Княжа», умови його відповідальності (вартість матеріалів, робіт, та інше); перелік пошкоджень автомобіля позивача та перелік матеріалів і робіт необхідних на його відновлення за наслідками ДТП; перелік робіт та матеріалів, які не пов'язані із пошкодженнями, завданими у цій пригоді.

У випадку, якщо вартість відновлюваного ремонту дорівнює або перевищує ринкову вартість автомобіля на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, з'ясувати, чи не є він фізично знищеним та його правові наслідки, зокрема передбачені ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в редакції закону станом на день ДТП.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України також не звернув належної уваги на неповне з'ясування місцевим судом усіх обставин, що мають значення для справи, та заперечення відповідача проти заявлених вимог.

Таким чином, оскільки вказані порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, судові рішення необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Восход» в особі директора Брюховецької Л.П. задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.