розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 квітня 2014 року,

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство "Акцент Банк" (далі - ПАТ "Акцент Банк"), від імені якого діяв ПАТ КБ "ПриватБанк", звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2008 року ОСОБА_3 відповідно до укладеного договору № ABZIAU19270963 отримала кредит у розмірі 39 255 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 вересня 2013 року.

У забезпечення повернення кредиту 22 вересня 2008 року укладено договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надала у заставу належний їй автомобіль ВАЗ, модель 210994-20, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, реєстраційний номер: НОМЕР_1. Даний автомобіль було придбано за кредитні кошти.

Позивач вказував, що свої зобов'язання за вказаним вище кредитним договором виконав, але відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 22 травня 2013 року у розмірі 162 572 грн. 58 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 40 477 грн. 88 коп.; заборгованості по процентам - 24 562 грн. 42 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 6 844 грн. 21 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 82 708 грн. 42 коп.; штрафу (фіксована частина) - 250 грн.: штрафу (процентна складова) - 7 729 грн. 65 коп. Також, відповідач у порушення умов договору застави після порушення зобов'язань за кредитним договором, предмет застави у заклад банку не передав.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1., що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Акцент-Банк" з укладанням від імені банка договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля обліку в органах ДАІ, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Акцент Банк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_3 був укладений вказаний кредитний договір та відсутні докази будь-яких інших грошових зобов'язань, за якими відповідачка має відповідати перед ПАТ "Акцент-Банк". Також відсутні належні та допустимі докази, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 з приводу виконання кредитного договору мав місце договір факторингу або будь-який інший договір щодо відступлення права вимоги позивачеві - ПАТ "Акцент-Банк".

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 22 вересня 2008 року відповідно до кредитно-заставного договору № ABZIAU19270963, укладеного між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_3, остання отримала кредит у сумі 39 255 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 вересня 2013 року (а. с. 15-19).

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачка надала у заставу належний їй автомобіль ВАЗ, модель 210994-20, рік випуску: 2008, реєстраційний номер: НОМЕР_1. Даний автомобіль було придбано за кредитні кошти (а. с. 19).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитно-заставного договору, станом на 22 травня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 162 572 грн. 58 коп. (а. с. 10-11).

Суди, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позивач не надав доказів, які свідчили про існування вказаного кредитного договору та наявності будь-яких інших грошових зобов'язань, за якими відповідачка має відповідати перед ПАТ "Акцент-Банк". Також відсутні належні та допустимі докази, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 з приводу виконання кредитного договору мав місце договір факторингу або будь-який інший договір щодо відступлення права вимоги позивачеві - ПАТ "Акцент-Банк".

При цьому не звернули уваги, що позивачем до матеріалів справи додано витяг про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), з якого вбачається, що обтяжувача ЗАТ КБ "А-Банк" замінено на ПАТ КБ "ПриватБанк", 14 серпня 2012 року зареєстровано звернення стягнення на підставі договору застави автотранспорта № ABZIAU19270963 від 22 вересня 2008 року ПАТ КБ "Акцент-Банк" (а. с. 20).

Також суди не звернули уваги, що у копії акту прийому залогового автомобіля від 10 вересня 2009 року зазначено, що ОСОБА_3 передала автомобіль і доручила ПАТ КБ "ПриватБанк" передати його на реалізацію за ринковою ціною та направити отримані кошти на погашення заборгованості у випадку невиконання нею зобов'язань перед банком за договором № ABZIAU19270963 від 19 вересня 2008 року, а не від 22 вересня 2008 року (а. с. 68).

Крім того, судами не було перевірено доводи відповідачки про те, що вказаний спір уже був предметом судового розгляду.

Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.