Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Журавель В.І.,

Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

розглянувши заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 червня 2008 року між АКІБ ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та закритим акціонерним товариством "Автоторгова група "Спецтехніка" укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 млн 500 тис. доларів США у порядку та на умовах зазначених у кредитному договорі. Також між ними були укладені додаткові угоди № 1 від 21 вересня 2009 року, № 3 від 17 серпня 2010 року, № 4 від 01 лютого 2011 року, № 5 від 10 жовтня 2011 року, № 6 від 10 лютого 2012 року, № 7 від 15 червня 2012 року, згідно з якими були внесені зміни до вказаного кредитного договору та згідно з додатковою угодою № 6 від 10 лютого 2012 року позичальник зобов'язався повернути вказаний кредит не пізніше 10 січня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки та додаткові угоди № 1 від 10 жовтня 2011 року, № 2 від 10 лютого 2012 року та № 3 від 15 червня 2012 року. Позичальник умови кредитного договору та додаткові умови до нього не виконує, у зв'язку з чим станом на 1 вересня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 979 583 доларів 48 центів США. 9 липня 2013 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом за останнім відомим місцем проживання поручителя, який зазначений у договорі поруки, але ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2013 року позов було повернуто, оскільки з 4 квітня 2012 року ОСОБА_3 зареєстрований і проживає за іншою адресою, що за місцем його знаходження відноситься до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 979 583 доларів 48 центів США та пеню в розмірі 7 413 грн 16 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 9 грудня 2013 року в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 23 червня 2008 року в розмірі 979 583 доларів 48 центів США, пеню в розмірі 7 413 грн 16 коп. та судові витрати в розмірі 5 161 грн 50 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2014 року залишено без змін.

У липні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України.

На підтвердження викладених у заяві доводів заявником додано копії судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, від 7 травня 2014 року, від 14 травня 2014 року, від 21 травня 2014 року, від 22 травня 2014 року, від 28 травня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 16 жовтня 2013 року, що постановлені за результатом розгляду, на його думку, аналогічних справ.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту заяв та доданих до них копій судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, від 14 травня 2014 року, від 21 травня 2014 року, від 22 травня 2014 року не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки із доданих до заяви судових рішень не вбачається однакових фактичних обставин та подібних правовідносин у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року та від 28 травня 2014 року, якими скасовано рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд, і на які заявник посилається, як на підставу, встановлену п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, не містять правових висновків щодо застосування норми права, а тому не можуть бути враховані, як підстава для перегляду у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права.

Крім того, відповідно до роз'яснень наданих у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Таким чином, постанови Верховного Суду України не входить до переліку судових рішень, на які може робитись посилання щодо підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК, оскільки Верховний Суд України не є судом касаційної інстанції.

Оскільки неоднакового застосування норми матеріального права не було, а виникли питання щодо доведення вимог, що є застосуванням норм процесуального права і вони не є підставою для допуску до провадження, то в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.