розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України, прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києва Бабчинецера Філіппа Олександровича про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування припису і постанови, -

У травні 2014 року ОСОБА_5 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі - Інспекція), Головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києва Бабчинецера Ф.О. (надалі - Інспектор), враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила:

визнати неправомірними дії Інспектора щодо проведення 25 березня 2014 року позапланової виїзної перевірки об'єкта будівництва-нежитлових приміщень під магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належать позивачу;

визнати протиправним і скасувати припис Інспекції про усунення порушення у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 25 березня 2014 року, складений щодо ОСОБА_5;

визнати протиправною та скасувати постанову № 53 від 23 квітня 2014 року про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокуратура м. Києва, з метою захисту інтересів держави, здійснила вступ у дану справу та, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій подала також касаційну скаргу. В скарзі просила судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача до суду були надіслані заперечення на касаційні скарги, в яких він просив скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, представника прокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з метою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що належить до II категорії складності (реконструкція нежитлових приміщень під магазин за адресою: АДРЕСА_1), звернулася до Інспекції з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

31 січня 2014 року зазначена декларація зареєстрована Інспекцією у встановленому законодавством порядку.

25 березня 2014 року з метою перевірки достовірності даних, наведених у вказаній декларації, Інспектором було проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_5 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва, за результатами якої складено акт.

Інспектором встановлено факт наведення позивачем недостовірних даних у декларації від 31 січня 2014 року щодо готовності об'єкта до експлуатації, оскільки зазначений об'єкт не можна вважати закінченим будівництвом.

25 березня 2014 року Інспектором складено припис з вимогою усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на зазначеному об'єкт будівництва (реконструкції), шляхом приведення його до попереднього стану у термін до 25 квітня 2014 року.

23 квітня 2014 року винесено постанову № 53, якою до позивача застосовано штрафні санкції за вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 6800,00 грн.

Не погодившись із діями та прийнятими рішеннями, позивач оскаржила їх до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Вищий адміністративний суд України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямування на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (надалі - Закон № 3038-VI (3038-17) ).

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI (надалі - в редакції від 19 вересня 2013 року, що була чинною на момент проведення перевірки) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 39 Закону № 3038-VI передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт будівництва-реконструкція нежитлових приміщень під магазин на АДРЕСА_1, належить до II категорії складності.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин за аналогією закону норми Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) (далі - Порядок № 553), оскільки процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, пов'язаних з будівництвом об'єктів, які за складністю належать до IІ категорії складності та порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо таких об'єктів будівництва на законодавчому рівні не врегульовано.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Як свідчать матеріали справи позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо позивача проведено з метою перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Згідно з пунктом 13 Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень;

бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією;

подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач жодних повідомлень про проведення даної перевірки не отримував, отже взяти участь у її проведенні не мав можливості, акти перевірки, спірні приписи та постанову отримав несвоєчасно.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку щодо допущення Інспекцією вимог Порядку під час проведення перевірки.

Також необхідно зазначити, що оскаржуваний припис було винесено саме за наведення у поданій ОСОБА_5 декларації недостовірних даних, а саме: на об'єкті будівництва не виконані будівельні роботи із влаштування фасаду в повному обсязі, не виконані роботи із влаштування внутрішніх перегородок, а тому даний об'єкт не можна вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, висновки акту перевірки не підтверджені матеріалами справи, Інспекцією не доведено які саме елементи фасаду не добудовано, влаштування яких саме внутрішніх перегородок не виконано.

Відповідно до пункту 17 Порядку у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складається, зокрема, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що при винесенні припису контролюючий орган повинен зазначити, які конкретно дії суб'єкт господарювання повинен вчинити для усунення вимог законодавства. При цьому вимоги припису повинні бути зрозумілими та такими, що реально можливо виконати.

Проте, оскаржуваний припис не містить жодних вказівок, яким чином перевірений об'єкт може бути приведений до попереднього стану.

Відповідно до постанови від 23 квітня 2014 року № 53 позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною дванадцятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи визнання протиправними дій Інспекції під час здійснення перевірки та винесеного оскаржуваного припису, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_5 даного правопорушення.

Таким чином, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та прокуратури м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.