розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос", третя особа - управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області, про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним та припинення права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_10 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос", третя особа - управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області, про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, за касаційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12, до якої приєднався представник ОСОБА_10 - ОСОБА_13, та товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос" (далі - ТОВ "Лотос") на рішення апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року,

У січні 2012 року ТОВ "Лотос" звернулося до суду із указаним позовом, у якому просило визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку та договори купівлі-продажу.

В обґрунтування позову товариство зазначало, що з 2007 року є власником земельної ділянки площею 0,7499 га, що розташована у

смт Козині Обухівського району Київської області.

У 2011 році товариству стало відомо, що на вказану земельну ділянку претендують інші особи, які у 2009-2010 роках отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, які за даними земельного кадастру перетинаються із межами належної товариству на праві власності, земельної ділянки.

Посилаючись на те, що оспорюванні державні акти отримані відповідачами після набуття ТОВ "Лотос" права власності на спірну земельну ділянку, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Лотос" про визнання виданого товариству державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,7499 га недійсним та припинення права власності товариства на вказану земельну ділянку, посилаючись на те, що попередній власник частини спірної земельної ділянки ОСОБА_7, у якого він придбав вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу, набув права власності на неї раніше ніж ТОВ "Лотос", а тому державний акт на право власності на землю виданий товариству незаконно.

У січні 2013 року ОСОБА_10 також звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ "Лотос" Козинською селищною радою Обухівського району Київської області 12 липня 2007 року.

Позовні вимоги ОСОБА_10 мотивувала порушенням норм чинного законодавства при видачі оспорюваного державного акта.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року позов ТОВ "Лотос" задоволено.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані у смт. Козині Обухівського району Київської області, серії ЯЖ № 691938 (0,2000 га) на ім'я ОСОБА_3, серії ЯГ № 240340 (0,1000 га), серії ЯЗ № 442201 (1,0000 га), серії ЯЗ № 442203 (0,7707 га); серії ЯД № 715742 (0,1000 га) на ім'я ОСОБА_7, серії ЯД № 715738 (0,1000 га) на ім'я ОСОБА_7, серії ЯД № 715534 (0,1000 га) на ім'я ОСОБА_9

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території смт Козина Обухівського району Київської області, укладений 22 грудня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 за № 8296.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території смт Козина Обухівського району Київської області, укладений 11 лютого 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за № 214.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території смт Козина Обухівського району Київської області, укладений 21 грудня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за № 3215.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га, розташованої на території смт Козина Обухівського району Київської області, укладений 21 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 за № 1245.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7707 га, розташованої на території смт Козина Обухівського району Київської області, укладений 22 вересня 2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 за № 2230.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним та припинення права власності на землю та зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Лотос" відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 683980 від 12 квітня 2007 року, виданий ТОВ "Лотос" на земельну ділянку площею 0,7499 га для будівництва у смт Козині Обухівського району Київської області. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-46цс14 від 4 червня 2014 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_12, до якої приєднався представник ОСОБА_10 - ОСОБА_13, просять рішення апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року

скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ТОВ "Лотос" у касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2013 року.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12, до якої приєднався представник ОСОБА_10 - ОСОБА_13, підлягає відхиленню, а касаційна скарга ТОВ "Лотос" підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ "Лотос" і відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка площею 0,7499 га, яка розташована на території Козинської селищної ради в смт Козині Обухівського району Київської області, перебуває у власності ТОВ "Лотос" з 2004 року, а тому укладені відповідачами після набуття первісним позивачем права власності на спірну земельну ділянку угоди про придбання земельних ділянок, межі яких накладаються на зазначену земельну ділянку, не можуть бути підставою для виникнення у них прав та обов'язків. У зв'язку із цим судом визнано недійсними договори купівлі-продажу, так як відчуження здійснено особами, які не мали на це права і не були законними власниками земельних ділянок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні первісного позову, апеляційний суд виходив із того, що оспорювані ТОВ "Лотос" державні акти на право власності на земельні ділянки, що видавалися відповідачам, лише посвідчують право власності товариства на землю, а підставою набуття такого права відповідно до ст. 116 ЗК України є рішення органу виконавчої влади, законність якого ніким не оспорюється і яке є чинним на час ухвалення рішення.

Крім того, задовольняючи частково зустрічні вимоги ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що ТОВ "Лотос" без законної правової підстави набуло права власності на земельну ділянку площею 0,7499 га з цільовим призначенням для житлового будівництва, оскільки договори купівлі-продажу від 24 липня 2003 року за № № 2167 і 2168, та рішення Козинської селищної ради від 21 липня 2006 року за № 148 не являються підставами набуття ТОВ "Лотос" права власності на земельну ділянку, вказану в державному акті серії ЯД № 683980 від 12 квітня 2007 року, площею 0,7499 га з цільовим призначенням для житлового будівництва, оскільки договори купівлі-продажу стосуються інших земельних ділянок, які мають іншу конфігурацію, площу, інше цільове призначення, а рішення Козинської селищної ради від 21 липня 2006 року за № 148 було ухвалено з інших питань, не пов'язаних із передачею у власність ТОВ "Лотос" вказаної вище земельної ділянки.

Проте погодитися із такими висновками апеляційного суду не можна.

Установлено, що ТОВ "Лотос" є власником земельної ділянки площею 0,7499 га, яка розташована на території Козинської селищної ради в смт Козин Обухівського району Київської області, (кадастровий номер 3223155400:03:016:0002) на підставі укладених 24 липня 2003 року з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 договорами купівлі-продажу № 2167 і № 2168 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 683980, виданого 12 квітня 2007 року.

Відповідно до виданого товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут перспективного проектування і техніко-економічних досліджень" (далі - ТОВ "Інститут перспективного проектування і техніко-економічних досліджень") за зверненням первісного позивача експертного висновку межі земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:016:0002, за даними державного земельного кадастру, мають перетини з межами земельних ділянок інших землекористувачів, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_16

Листом від 16 січня 2012 року управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області повідомило ТОВ "Інститут перспективного проектування і техніко-економічних досліджень" про те, що по координатах точок поворотів спірна земельна ділянка має накладання із земельними ділянками чотирьох громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Факт накладання земельних ділянок підтверджується й судовою будівельно-технічною експертизою від 5 листопада 2012 року № 45/40-12.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України закріплюється право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України (254к/96-ВР) , які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст. 126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки позивачем) таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

За положеннями глави 16 ЦК України (435-15) правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому п. 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , виходячи з положень ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 26, 30, 87- 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143- 146, 149, 151, 153- 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України (435-15) , ст. 15 ЦПК України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки (на час виникнення спірних відносин) визнавалися документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таку саму правову позицію було висловлено Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 26 вересня 2012 року (справа № 6-103цс12), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на вищезазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, не з'ясував підстав і схем формування спірних земельних ділянок, за їх первинною правовстановлюючою документацією.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лотос", суд апеляційної інстанції помилково виходив із того, що договори купівлі-продажу від 24 липня 2003 року, зареєстровані за № 2167 і № 2168, не є підставами набуття позивачем права власності на земельну ділянку зазначену в державному акті серії ЯД № 683980, оскільки укладені договори стосуються інших земельних ділянок, які мають іншу конфігурацію, площу та інше цільове призначення, а рішення № 148, прийняте 21 липня 2006 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, ухвалено з інших питань, не пов'язаних зі спірною земельною ділянкою й не містить висновку про передачу спірної земельної ділянки ТОВ "Лотос".

Суд першої інстанції дослідив вищевказані обставини справи у повному обсязі, зібраним по справі доказам надав належну оцінку та вірно застосував норми права.

Зокрема, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:016:0002 була сформована ще 24 грудня 2004 року з двох суміжних земельних ділянок площею 1,2048 га та 0,9987 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, придбаних за укладеними 24 липня 2003 року з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 договорами купівлі-продажу № 2167 і № 2168, й за цим же кадастровим номером згідно рішення № 148 увійшла до проекту забудови житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа", з цільовим призначенням для будівництва.

Таким чином, рішення № 148, прийняте 21 липня 2006 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, стосувалося зміни цільового призначення вже належних на праві власності ТОВ "Лотос" земельних ділянок.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.