Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Мостової Г.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплати відсотків та інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання, процентів за користування чужими грошовими коштами, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника - ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Рівненської області від 9 грудня 2013 року,

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплати відсотків та інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 556 грн. боргу за договором позики, 28 042 грн. 80 коп. 3 % річних за користування коштами, які передбачені розпискою, 885 грн. 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання, 11 201 грн. 91 коп. інфляційних збитків, 235 грн. 56 коп. судових витрат та 1 тис. грн. витрати за надання правової допомоги. Вирішено питання про судові витрати на користь держави.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 9 грудня 2013 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі його представника - ОСОБА_3, просить рішення апеляційного суду Рівненської області від 9 грудня 2013 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суд першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції безпідставно поновлено позивачеві строк для звернення до суду. Також, обґрунтовуючи рішення апеляційний суд зазначав, що позивач не був присутнім під час розгляду справи судом першої інстанції та не мав можливості заявити про застосування позовної давності, про що ним заявлено в апеляційному суді.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ