Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015

у справі № 804/7921/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектна фірма "Полістрой"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектна фірма "Полістрой" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.05.2013 № 0000082206; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Оскільки відмова в задоволенні частини позовних вимог у справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2012 року, ТОВ "ВК Віконні системи", їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень, квітень та червень 2012 року, ТОВ "Шоковіта", їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012 року, складено акт № 1253/22-6/35042421 від 07.05.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 185.1 ст.185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за перевірений період, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість сформованого за господарськими операціями з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", їх нереальність та безпідставність відображення в обліку за період лютий, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2012 pоку, з ТОВ "ВК Віконні системи", їх нереальність та безпідставність відображення в обліку за період січень, березень, квітень та червень 2012 року, з ТОВ "Шоковіта", їх нереальність та безпідставність відображення в обліку за період жовтень 2012 року на загальну суму 565100,11 грн.

На підставі акта перевірки, 26.05.2013 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082206, яким визначені податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість всього у сумі 706375,50 грн., з яких 655100,11 грн. за основним платежем, та 141274,90 грн. - за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" у періоді, що перевірявся, було укладено ряд договорів субпідряду.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за цими договорами, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Також, встановлено, що між позивачем та ТОВ "ВК Віконні системи" були укладені договори від 30.01.2012 № 30/01 та від 04.06.2012 № 04/09-12.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеними договорами, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за період січень 2012, березень, квітень та червень 2012 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Шоковіта" 15.10.2012 було укладено договір надання автомобільних послуг № 15/10-12.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеним договором, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "ВК Віконні системи", та ТОВ "Шоковіта", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

З урахуванням наведеного, а також того, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, висновки відповідача, викладені у спірному акті перевірки, були зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26.05.2013 № 0000082206.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .