здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (далі - УПФ) про перерахунок соціальної допомоги за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю та додаткової пенсії за касаційною скаргою позивачки на судові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність УПФ, яка виразилась у нездійсненні нарахування та виплати з 1 січня 2014 року доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати, визначеної законодавством України на відповідний період, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату зазначених коштів.

Посилалась на те, що має право на вказані виплати у розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 7 квітня 2015 року, позовну заяву в частині нарахуванні і виплати соціальної допомоги за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 1 січня по 3 червня 2014 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує на те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин і він підлягав поновленню судом.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою пропущено строки звернення до адміністративного суду в частині зобов'язання у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії за період з 1 січня по 14 липня 2014 року і суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строків поважними.

Висновок судів є законним та обґрунтованим.

Строки звернення до адміністративного суду визначаються статтею 99 КАС України.

Відповідно частин першої та другої цієї норми адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з положень наведеної норми, у визначенні моменту виникнення права на позов мають значення дві обставини. Перша - об'єктивна - наявність факту порушеного права. Друга - суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатися про факт порушення права.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_4 звернулася до суду у січні 2015 року і просила зобов'язати УПФ здійснити перерахунок соціальних виплат за проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю з 1 січня 2014 року, тобто поза межами строків, передбачених частиною другою статті 99 КАС України. При цьому при зверненні до суду не заявлялась вимогу про визнання причин пропуску строків звернення до суду поважними.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду в частині зобов'язання відповідача у нарахуванні і виплаті соціальної допомоги за період з 1 січня по 14 липня 2014 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Доводи, зазначені в позовній заяві не давали суду підстав до визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Зокрема, у випадку не виконання судового рішення, зацікавлена особа вправі скористатися положеннями статті 267 КАС України, яка визначає судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах або ж положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а судові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.