Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 № 0007142202, за яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 483 947 грн. за основним платежем та на 241 974 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач підтвердив належними і достатніми документами реальність виконання операцій з поставки в його адресу сільськогосподарської продукції товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Технобудсервіс" (далі - ТОВ "ВКП "Технобудсервіс"), тоді як власне результати зустрічної звірки цього постачальника та допущені ним правопорушення у сфері оподаткування не можуть впливати на порядок відображення спірних операцій у податковому обліку Підприємства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Підприємства, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що у ході проведення заходів із зустрічного податкового контролю виявлена наявність ознак технічного суб'єкта господарювання у ТОВ "ВКП "Технобудсервіс", а також непідтвердженість руху спірного активу (соєвого жмиху) по задекларованому ланцюгу постачання, що свідчить про штучне оформлення спірних операцій з метою одержання позивачем у справі недобросовісної податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ВКП "Технобудсервіс" за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, оформленої актом від 09.12.2014 № 6402/26-58-22-01-17/35489425.

Перевіркою зроблено висновок про протиправне формування платником податкового кредиту за операціями з придбання у названого постачальника соєвого жмиху за договором поставки від 04.02.2014 № 0402, у зв'язку з їх фіктивністю.

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на матеріали зустрічної звірки ТОВ "ВКП "Технобудсервіс", у ході якої реальність виконання господарських операцій з позивачем не підтвердилася, було виявлено наявність ознак технічного суб'єкта господарювання у діяльності цього постачальника (як-от неперебування за місцезнаходженням, відсутність майна, основних фондів, трудових і матеріально-технічних ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності); також відповідач посилається на об'єктивну відсутність у ТОВ "ВКП "Технобудсервіс" активу, який виступав предметом поставки позивачеві, в силу відсутності підтвердженого ланцюга постачання соєвого жмиху.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК (2755-17) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди дійшли цілком об'єктивного висновку, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Застосовуючи наведену правову позицію при оцінці взаємовідносин платника з ТОВ "ВКП "Технобудсервіс" суди встановили, що виконання операцій з поставки цим постачальником соєвого жмиху в адресу позивача оформлено складенням видаткових накладних, податкових накладних; розрахунки за поставлений товар проведені заліком зустрічних однорідних вимог за угодою від 19.02.2014; транспортування товару здійснювалося залученим на договірних умовах перевізником - товариством з обмеженою відповідальністю "ЮК ЦЕНТР ЛЕКС" з оформленням товарно-транспортних накладних; прийняття товару та оприбуткування його на склад Підприємства засвідчено журналом реєстрації зважування, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках.

Інспекція, заперечуючи факти господарської діяльності, засвідчені наведеними первинними документами, послалася виключно на матеріали зустрічної звірки ТОВ "ВКП "Технобудсервіс", у ході якої в силу відсутності посадових осіб за юридичною адресою цього підприємства та неподання ними первинних документів зроблено висновок про фіктивний характер усіх операцій цього платника з іншими суб'єктами господарювання (у тому числі й з позивачем у справі).

При цьому акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВКП "Технобудсервіс" не містить детального опису господарських операцій з поставки цим господарюючим суб'єктом товарів на користь Підприємства, а тому не може слугувати спростуванням їх товарності. Також під час проведення зустрічної звірки контролюючим органом не досліджувалося дійсне походження товару, поставленого позивачеві, що виключає обґрунтованість висновку Інспекції про непідтвердженість цієї поставки за ланцюгом постачання.

Неперебування контрагента за податковою адресою, неподання ним на вимогу контролюючого органу первинних документів також не є ознаками недобросовісності позивача у сфері оподаткування, позаяк ці факти не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з виконанням ТОВ "ВКП "Технобудсервіс" поставок на користь Підприємства, не доводять неможливості виконання названим контрагентом договірних зобов'язань перед позивачем.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності господарських операцій в силу номінального оформлення операцій позивача з ТОВ "ВКП "Технобудсервіс", їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі № 826/901/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.