головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Луцька дорожньо-експлуатаційна дільниця" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення,

У липні 2014 року Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі також позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом в інтересах філії "Луцька дорожньо-експлуатаційна дільниця" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, правонаступником якої є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - відповідач, Луцька ОДПІ), та просило визнати недійсним та скасувати рішення Луцької ОДПІ від 21 липня 2014 року № 0025491702.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав заперечення проти касаційної скарги, в яких просив відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Ухвалою судді-доповідача Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 від 08 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2016 року на підставі розпорядження в. о. керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2016 року № 349 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 вказану касаційну скаргу передано для розгляду судді-доповідачу Розваляєвій Т. С.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами, відповідно до довідки від 16 грудня 2012 року № 184-03/3-03 Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до Положення філія "Луцька дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" створена як відособлений структурний підрозділ Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Нарахована позивачем за період з лютого по липень 2014 року заробітна плата виплачувалась із запізненням. При цьому, єдиний внесок нараховувався одночасно із нарахуванням заробітної плати за відповідний місяць та фактично сплачувався одночасно із виплатою заробітної плати.

21 липня 2014 року Луцькою ОДПІ прийнято рішення № 0025491702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 49630,44 грн. та нарахована пеня в сумі 13208,51 грн., на загальну суму 62838,95 грн.

Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фактична сплата єдиного внеску здійснюється одночасно із виплатою заробітної плати, з якої нараховано такий внесок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявність у платника єдиного внеску заборгованості по заробітній платі не звільніє від обов'язку сплати єдиного внеску в установлені законом строки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, надалі - № 2464-VI).

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами частини п'ятої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною сьомою цієї ж статті встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Поряд із цим, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У силу вимог частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI і полягає у застосуванні відповідним органом до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом із тим, відповідно до частин десятої та тринадцятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Згідно із підпунктом 2 пункту 4.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 (z1622-13) (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до пункту 7.1, підпункту 2 пункту 7.2 вищезазначеної Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць.

Як зазначено вище, Підприємство з лютого по липень 2014 року виплачувало заробітну плату із запізненням, а єдиний внесок нараховувало та виплачувало одночасно із нарахуванням заробітної плати.

Ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі позивач факту несвоєчасної сплати єдиного внеску не заперечує.

Щодо тверджень позивача про те, що сплата єдиного внеску повинна відбуватись одночасно із виплатою заробітної плати, а затримка у виплаті єдиного внеску відбулася не з його вини, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приведених вище вимог Закону № 2464-VІ (2464-17) фінансовий стан платника єдиного внеску не впливає на виплату єдиного внеску, а наявність заборгованості по заробітній платі не звільняє платника цього внеску від обов'язку його сплати в строки, визначені частиною восьмою цього Закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.