Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька на постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 31 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька до ОСОБА_4 про стягнення суми надмірно сплаченої пенсії,

У листопаді 2012 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що з жовтня 2002 року відповідачу призначено пенсійне забезпечення. В результаті проведеної звірки отримувачів пенсії та даних персоніфікованого обліку за 2012 рік було встановлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте відповідних даних до управління Пенсійного фонду України не надала. Після отримання відомостей про працевлаштування пенсійна справа відповідача була переглянута та нараховано переплату пенсійного забезпечення з 01 травня 2008 року по 31 січня 2012 року в сумі 29 496,30 грн., яку позивач просив стягнути.

Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 31 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів зайняття відповідачем у період з 01 травня 2008 року по 31 січня 2012 року підприємницькою діяльністю чи іншою трудовою діяльністю, відповідно не надано доказів зловживання з її боку та незаконності виплаченого пенсійного забезпечення. Також позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів поважності його пропуску.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька та з 25 жовтня 2002 року їй призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 93 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

22 березня 2012 року відповідач була ознайомлена з сумою переплати, що утворилась внаслідок ведення нею підприємницької діяльності з 01 травня 2008 року по 31 січня 2012 року, оскільки вона перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та є працюючою, а тому пенсійне забезпечення в сумі 29 496,30 грн. було виплачено незаконно та підлягає поверненню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Разом з цим, позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши пенсію, ОСОБА_4 набула право власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачену територіальним управлінням Пенсійного фонду України пенсію у сумі 29 496,30 грн. та стягнення цієї суми з неї, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 вересня 2015 року по справі № 804/6131/14.

Дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про необхідність вирішення справи по суті позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 31 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.