Позов подано про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2015 № 0000012207 та № 0000022207, податкової вимоги від 01.04.2015 № 8-23 та рішення Управління від 10.04.2015 № 4/15-32-23-02-08 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що подання платником підробленого сертифікату про походження імпортованого товару виключає правомірність застосування пільгових ставок ввізного мита, установлених для товарів та інших предметів походженням із Китаю, що зумовлює правомірність донарахування Товариству оспорюваних сум грошових зобов'язань із ввізного мита та ПДВ; в силу несплати позивачем в установлений строк цих зобов'язань останні перетворилися на податковий борг, відносно якого Управлінням правомірно застосовано заходи з його примусового погашення.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що при митному оформленні товару ним було подано необхідний належним чином оформлений пакет документів; будь-яких сумнівів щодо автентичності сертифікату про походження товарів у митного органу не виникло; добросовісність директора Товариства Шабаневича Руслана Васильовича при митному декларуванні товарів, а також оформлення останніх з додержанням законодавчо визначених умов переміщення товарів у режимі імпорту встановлена постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 29.05.2014 у справі № 0183/50000/14; сам по собі лист уповноваженого органу Китайської Народної Республіки від 27.02.2014 № 3300001411 не може слугувати належним доказом фальшивості сертифікату про походження товару.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Управлінням було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Товариством вимог законодавства з питань митної справи за митною декларацією від 10.04.2013 № 500060001/2013/013889, оформлену актом від 25.02.2015 № 13/15-32-22-07-13/37280546.

Перевіркою встановлено, що за вказаною митною декларацією позивачем було ввезено на митну територію України товар № 1 "вироби сплетені з синтетичних текстильних ниток, строги текстильні кільцеві, коефіцієнт міцності 7:1, робоче не навантаження - 2000 кг, що використовується для вантажних операцій, розміром: 2500*60 мм, 7560 шт.; виробник: ZHEIJIANG ALL-LIFTING CO.LTD; країна виробництва: Китай, CN" та товар № 2 "стрічки текстильні з поліестру (поліефірного волокна), плетені, не в обплетенні, не просочені, з лінійною щільністю понад 50000 децитексів (5г/м), для використання у цивільному будівництві (виробництво строгів для перевантаження труб); виробник: ZHEIJIANG ALL-LIFTING CO.LTD; країна виробництва: Китай, CN".

На підтвердження факту походження цих товарів при їх митному оформленні позивачем було подано сертифікат від 27.03.2013 № С133308100030004, на підставі чого Товариством були застосовані пільгові ставки ввізного мита для товарів, ввезених з держав-членів Світової організації торгівлі.

З метою перевірки цього сертифікату про походження товарів на предмет його автентичності Управлінням було надіслано запит до уповноваженого органу видачі сертифікатів про походження товарів Китайської Народної Республіки.

Листом від 27.02.2014 № 3300001411 уповноважений орган (Інспекція та карантинне бюро КНР) повідомила, що сертифікат походження від 27.03.2013 № С133308100030004 цим Бюро не видавався та є підробленим.

На підставі цього відповідачем зроблено висновок про непідтвердженість походження спірного товару, що виключає правомірність застосування платником пільгових ставок ввізного мита, у зв'язку з чим Управлінням прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 0000012207, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ввізного мита на 47149,76 грн. за основним платежем та на 11787,44 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 0000022207 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 11787,44 грн. (у тому числі 9429,95 грн. за основним платежем та 2357,79 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з частинами першою, другою статті 36 Митного кодексу Уркаїни (далі - МК) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частин першої - третьої статті 43 МК документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Пунктом 1 частини третьої статті 44 МК передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини п'ятої статті 280 МК ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

З огляду на аналізовані норми чинного митного законодавства позивач, претендуючи на застосування пільгових ставок ввізного мита в силу ввезення товару, виробленого у державі - члені Світової організації торгівлі (у Китайській Народній Республіці), зобов'язаний підтвердити походження цього товару шляхом подання митному органу сертифікату про походження товару, який відповідає критеріям належності та достовірності.

Подання Товариством підробленого сертифікату про походження товару не може розцінюватися як дотримання імпортером наведеної вимоги Закону, а тому суди обґрунтовано зазначили, що позивач не підтвердив своє право на застосування пільгових ставок ввізного мита при розмитненні спірного товару.

Доводи позивача про те, що лист Інспекції та карантинного бюро КНР від 27.02.2014 № 3300001411 не є належним доказом на спростування автентичності спірного сертифіката про походження товару цілком об'єктивно були відхилені судами попередніх інстанцій як необґрунтовані. Адже за правилами частин першої, п'ятої статті 45 МК у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Таким чином, наведеними нормами Закону установлена доказова сила відповіді компетентного органу іноземної держави у питанні підтвердження справжності виданого таким органом документа.

Не можна погодитися й з посиланням скаржника на преюдиційність обставин та висновків Малиновського районного суду міста Одеси, викладених у його постанові від 29.05.2014 у справі № 0183/50000/14.

Так, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), а також надана судом правова оцінка доказів не є обов'язковою для адміністративного суду.

Таким чином, висновок Малиновського районного суду міста Одеси про добросовісність дій Шабаневича Р.В. при митному оформленні спірних товарів, а також надана цим судом юридична оцінка листу Інспекції та карантинного бюро КНР від 27.02.2014 № 3300001411 щодо відсутності у нього достатньої доказової сили для спростування автентичності сертифіката про походження товару не підлягають імперативному врахуванню адміністративним судом при вирішенні даного спору.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У справі, що переглядається, у законодавчо визначений строк позивач не сплатив донараховані йому суми ПДВ та ввізного мита та протягом цього строку не оскаржив відповідні податкові повідомлення-рішення у судовому порядку. Таким чином, на момент подання Товариством цього позову оспорювані грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.2015 № 0000012207 та № 0000022207 набули узгодженого характеру.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави

За змістом пункту 89.3 статті 89 ПК майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Наведені законодавчі приписи зумовлюють законність дій відповідача з надсилання Товариству оспорюваної податкової вимоги та з прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні цього позову.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

З таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ" відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 815/2372/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.